І ЗНОВУ РАЗОМ

Наталія БАКУЛІНА

З 2 по 4 грудня у Києві відбувся семінар проекту «Джерела толерантності», на якому зібралася багатонаціональна родина вихователів міжнаціонального табору. Метою семінару було проаналізувати роботу таборів, що відбулися цього року, та подивитись у майбутнє, взявши з собою весь позитив роботи, а помилки залишити у минулому. Одночасно на семінарі відбулися презентації проектів Клубів толерантності, які мають відкритися у Львові, Сімферополі, Маріуполі, Запоріжжі, Одесі, для того, щоб залучити дітей до цікавої роботи впродовж року.

Для ситуативного аналізу роботи табору «Джерела толерантності-2005» наша робоча група на чолі з Йосифом Зісельсом, до якої увійшли висококваліфіковані психологи Марина Смульсон, В’ячеслав Шинкаренко, а також Ганна Ленчовська й Наталія Бакуліна, обрала дуже цікаву форму, а саме – метод шести капелюхів. Колектив у складі 50 осіб було розділено на шість підгруп для того, щоб можна було різнобічно проаналізувати роботу. Одягаючи капелюх певного кольору, група мала саме з позиції «капелюха» знайти певні характеристики роботи. Колектив працював у підгрупах, а потім презентував свої напрацювання в різних цікавих формах.

Психологічний тренінґ із В’ячеславом Шинкаренком	Згадаємо, як здорово було влітку

Так, одягаючи білий капелюх, вихователі мали безпристрасно проаналізувати цифри, факти, події, що відбувалися. Завдяки такому підходу слід було без емоцій, тверезо підійти до аналізу. Група, якій дістався чорний капелюх, мала побачити всі неґативні сторони подій, явищ, проблем й оцінити ризики, можливі у подібних ситуаціях. Ця група також дуже ретельно поставилася до завдання, й усі її зауваження буде враховано в подальшій роботі. Власники жовтого капелюха, навпаки, мусили розкрити ресурси, позитивні сторони ситуації, побачити «плюси» у роботі та окреслити позитивні рухи вперед. Емоцій-ний аспект діяльності табору аналізували власники червоного капелюха. Вони намагалися побачити події, явища та ситуації у яскравих емоційних кольорах, тим самим створюючи умови для реаґування на емоції, адже саме так можна було побачити, що заважає роботі, а що приносить користь.

Найбільш творчою виявилась група у зеленому капелюсі. Вона мала знайти нові рішення, актуалізуючи творче мислення, віднайти нестандартні підходи до розв’язання задач, запропонувати нові методи та прийоми роботи. І на презентації їй це вдалося – всі були у захваті! Філософське осмислення роботи представляла група у синьому капелюсі. Її завданням було знайти сенс у тому, що ми робимо, продуктивно управляючи процесом мислення, узагальнити набутий досвід, включити проблеми проекту у ґлобальний контекст економічних, політичних, соціальних, освітніх ситуацій; філософськи осмислити події та явища і зрозуміти, що конкретна проблема є проявом складніших загальних механізмів й процесів, що діють у державі, суспільстві, світі та Всесвіті.

Учасникам семінару вдалося зробити змістовні презентації, і всі побачили роботу табору у розмаїтті проблем і перспектив їхнього вирішення. А головне, ніхто не був байдужим до цієї роботи, тому що проект не просто працює – він живе в душах цього прекрасного колективу!

Одне зауваження щодо того, як групи вибирали капелюхи. Жодна з них не хотіла брати чорного! Деякі обирали один і той самий колір і розігрували між собою, скажімо, білий, жовтий та зелений. Це може свідчити про те, що у нашій пам’яті завжди залишаються позитивні моменти, а складнощі, які виникали, з часом відходять на другий план. І ще одна важлива річ. На семінар були запрошені не лише вихователі та працівники табору, а й молоде покоління, тобто діти, які вже виросли з віку вихованців, і захотіли спробувати сили у ролі вихователів. Таке поєднання дозволило нам побачити проблеми не лише з боку дорослих, а й з боку дітей, їхніх інтересів, вражень і поглядів. Але, це було «за кулісами», адже працюючи разом, ми не розділяли вихователів від вихованців, і це було дуже продуктивно і цікаво.

Ще однією «цікавинкою» семінару був спільний вечірній захід з педагогами шкіл, які працювали на іншому, не менш цікавому семінарі з проблем виховання толерантності на прикладі історії Голокосту у школах України. Ввечері ми зібралися разом для того, щоб більше дізнатися про спільні проблеми, адже вони є лише різними аспектами виховання цього важливого і, на жаль, вже досить звичного, проте й не завжди до кінця зрозумілого поняття «толерантність».

Отже, кожний учитель деякий час спілкувався з двома представниками табору і мав запам’ятати якомога більше, та, в свою чергу, розповісти про те, як він працює над схожими проблемами. За двадцять хвилин, повернувшись в аудиторію, групима вони входили до зали, де, відповідаючи на запитання, розповідали про те, що дізналися. Варто зазначити, що запитання були несподіваними і відповісти на них могли лише ті, хто уважно слухав і запам’ятав почуте, а також ерудовані люди. Захід виявився емоційним й веселим. Були навіть переможці. Цікаво було всім – і вчителям, які набули досвід неформального підходу до вирішення проблем толерантності, і учасникам семінару, які, повертаючись до творчого життя у таборі, відчували гор-дість, за свою роботу.

Командири прокладають новий шлях	Південь і Захід разом Айше Ібрагімова (Сімферопоь), Йосиф Зісельс і Сергій Хараху (Львів)

Наступного дня розпочався мозковий штурм з проблеми вибору ідей, методів, прийомів, форм роботи у клубах. Це було азартне дійство! Ідеї сипались так, що їх не встигали фіксувати. Нині вони ретельно обробляються і втілюватимуться у життя як у київському клубі, що існує вже рік, так і в клубах, які мають відкритися у реґіонах України.

Дуже цікавими були тренінґи Марини Смульсон та В’ячеслава Шинкаренка з психологічних проблем нетерпимості та розвитку міжособистісної толерантності. Використовуючи метод рольової гри, учасники мали, обійнявши певну позицію, навчитися вести перемовини за ґарвардською методикою й технікою джиу-джицу, опановувати засоби реґуляції емоційної напруги у процесі спілкування, вміти вживати слова «я – ти» при толерантному спілкуванні. І ще багато корисного і цікавого дізналися й навчилися учасники семінару.
Важливою складовою роботи стали і тренінґи з педагогіки толерантності, які проводив історик, член Асоціації викладачів суспільних наук «Нова доба» Олександр Войтенко, психолог Ганна Ленчовська і науковий співробітник Інституту педагогіки, директор табору Наталія Бакуліна. Отримані знання й навички учасники семінару зможуть використовувати як при реалізації проекту, так і у школі, клубах і, звичайно ж, у повсякденному житті.

В останній день презентували проекти клубів. Перші кроки до їхнього втілення у життя зроблено вже як громадами, так і державними органами на місцях. Ця вкрай складна робота, що вимагає неабияких зусиль щодо вміння вести переговори, презентувати власну амбітність і самодостатність втілюваної ідеї, а також знань дуже важливого аспекту – фандрейзінґу. Адже необхідно зацікавити якомога більше охочих зрозуміти і активно допомагати.

На завершення семінару ми обмінялися побажаннями, які залишилися, я сподіваюсь, у кожного в серці.
Усім хотілося не роз’їжджатися по домівках, а продовжувати працювати, спілкуватися, сперечатися, творити...
Хочеться, аби світло, яке ми запалили, зігріло всю нашу багатонаціональну родину.