КІЛЬКА ЗАУВАГ ДО КОНФЕРЕНЦІЇ

Валерій СУХОМЛИНОВ

Останні кілька місяців позначилися підвищенням уваги до ромів у Києві і в Україні загалом. Зрозуміло, це пов'язано з міжнародним десятиріччям ромів у Європі, куди наша країна хоч і не дуже впевнено, але все ж крокує. Виявом цієї уваги стали відзначення Міжнародного дня ромів 8 квітня, низка програм на кількох провідних каналах радіо і телебачення, а також проведення міжнародної наукової конференції «Роми в Україні: із минулого в майбутнє». Відкриття відбулось у «найкращих» радянських традиціях: із вітальними офіційними промовами, врученням грамот і подяк. Окрасою першого дня стали доповіді Єлени Марушиакової (Болгарія), яка разом із Веселіном Поповим впродовж багатьох років займається вивченням етнографії ромів різних країн, та Олександра Майбороди (Україна). Зауважу, що саме фахові зауваження професора, котрі він робив надзвичайно тактовно, але переконливо, дозволили внести концептуальні корективи в заключний документ конференції, зачитаний П. Григориченком у вигляді доповіді.

Про П. Григориченка мова окрема. Створений ним кілька років тому Всеукраїнський конґрес ромів не став, на нашу думку, організацією, що об'єднала національно свідомих, освічених і справжніх лідерів ромської інтеліґенції, які мали б робити щось корисне для власного народу. Нескінченні чвари у ромській общині, спричинені такою ситуацією, далися взнаки й на науковій конференції. Вчені зібралися аби поділитися наслідками досліджень з ромської проблеми, роми ж – переважно для вирішення проблем, що накопичилися в громадах. Тому й стали присутні свідками такого собі ярмарку скандалу.

Крім того, замість трьох секцій-семінарів, зазначених у плані конференції, організатори створили дві, хоча тематичні напрями були абсолютно різними, а представники «поділеної групи» не досить вдало вписувались у тематику обох секцій, та ще й галаслива «кумпанія» бігала з поверху на поверх і заважала працювати і там, і там. Варто зауважити, що не всі доповіді, представлені на конференції, мали достатній рівень, отже до відбору доповідачів організаторам варто було ставитися набагато ретельніше.

У кулуарах, під час перерви, представники з Харкова розповсюдили серед учасників брошурки ромського, так би мовити, розмовника на діалекті ромів-ловарі, котрий, при навіть побіжному перегляді, викликав подив. Опус виявився слабеньким і недолугим, відтак варто констатувати, що світ побачило не перше, й очевидно не останнє неякісне чтиво, яке крім шкоди, нічогісінько не додало справі вивчення ромської мови. А шкода, папір і друк – якісні. Тож гроші, вочевидь, витрачено чималі.

Справжньою окрасою роботи філологічного семінару стала доповідь вченого-мовознавця з Москви, спеціаліста світового рівня і визнання, просто філолога від Бога (знає понад двадцять мов і усі сущі діалекти ромської), Лева Черенкова, котрий на семінарі й головував. Дуже хорошого рівня була доповідь Олени Марчук – учасниці з м. Мерефи, що на Харківщині, про протестантські ромські громади в Україні й ту користь, яку вони вносять у життя ромів.

Як завжди приємне враження справила ромська поетка Раїса Набаранчук. Симпатію викликав своєю щирістю і емоційністю Ю. Іваненко з Херсона, котрий є керівником ромської організації у своєму місті і єдиним в Україні ромом – головою місцевого об'єднання громадських організацій нацменшин. До того ж, цей енергійний молодий чоловік є директором обласної філармонії. І хоч до здійсненого ним перекладу казок О. Пушкіна маємо низку зауважень, але це – помилки росту безумовно творчої людини.
Учасники історичної секції, розповідаючи по закінченні про роботу семінару, одностайно відзначали виступ Михайла Тяглого про Голокост ромів у Криму в роки Другої світової війни. Добросовісність досліджень цього молодого вченого, його доброзичливість і професіоналізм варті того, аби від душі побажати йому подальших успіхів у роботі.

День хилився до завершення, коли учасників конференції було запрошено на вечерю і культурну програму. Співак із Сумщини Василь Жадан обігрів душу, порадував серце, зняв і втому, і нервову напругу.