Єдність у розмаїтті

КРИЗА І ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Андрій ПОЛЬОВИЙ

Минулої зими лідери найпривабливіших для еміґрації країн Європи продемонстрували дуже високий рівень солідарності з одного важливого політичного питання. Анґела Меркель, Ніколя Саркозі, Девід Камерон із невеликими інтервалами у часі визнали, що політика так званого мультикультуралізму остаточно провалилася. І абсолютно неможливо добитися хоча б мирного симбіозу міґрантів і корінних жителів. Попри те, що кожен п’ятий житель сучасної Німеччини – міґрант або їхній нащадок, лише один з десяти міґрантів, які приїхали впродовж останніх десяти років, влаштовується на роботу. Решті дев’яти для особистого комфорту цілком достатньо тих соціальних виплат, які надає кожна європейська держава, що лягає додатковим тягарем на бюджет, і саме по собі додає проблем владі. Втім, проблеми не обмежуються лише фінансами. Небажання нової ґенерації міґрантів приймати загальний фундамент європейських цінностей, починаючи від мови, традицій і культури, неминуче призводить до зростання напруженості й спроб диктату меншості над більшістю.

Причому приклади спроб подібного диктату стають дедалі більш кричущими. Нещодавно група адвокатів- мусульман в Швейцарії зажадала... змінити прапор країни, в яку вони переїхали. Турецькі, албанські й боснійські міґранти після «вдумливого» вивчення державних символів країни, яка їх прихистила, виявили «неприємний» факт. А саме – на прапорі Швейцарії зображено хрест, який «ображає пам’ять віруючих» і «зберігає пам’ять про хрестові походи». Першим запропонував прибрати хреста з швейцарського прапора віце-президент асоціації міґрантів Secondos Plus Івіца Петрушич. «Хрест не відповідає сьогоднішній мультикультурній Швейцарії», – проголосив еміґрант з колишньої Югославії.

Міґрантів у Швейцарії досить багато. Їх приблизно 450 тис. чоловік, а все населення Швейцарії складає близько 7,5 млн. чоловік. Але навряд чи навіть така пропорція дає їм право вирішувати, що Швейцарії пасує, а що – ні. Тим більше, що альтернатива неприємному міґрантам прапору виглядає аж надто двозначно.

Після копіткого вивчення історії Швейцарії, застосовуваних символів і знаків, завзяті адвокати дійшли єдиної думки – найадекватнішим прапором для мультикультурної Швейцарії буде стяг так званої Гельветичної республіки. Зауважимо, що «Гельветична республіка» виникла як псевдодержава під французьким протекторатом, існувала впродовж п’ять років, з 1798 по 1803-й, і прославилася переважно кількістю збройних повстань проти французьких окупантів, столицями, що «кочували», неабиякою політичною нестабільністю і сумами грошей, які перетікали до Франції. Саме в часи Гельветичної республіки набула поширення карикатура, на якій швейцарці водять хороводи навколо «дерева свободи», а французи – вантажать на підводи мішки з грошима.

Чому ж міґрантам так сподобався прапор Гельветичної республіки? По-перше, на ньому немає нічого образливого для людей, які вирішили ощасливити Швейцарію своїм переїздом, а по-друге – прапор дуже гарний. В офіційній заяві представники міґрантів так і пишуть – «пропонуємо використовувати прапор Гельветичної республіки, виконаний в зелених, червоних і жовтих кольорах і схожий на прапори Гани та Болівії». При цьому неминуче виникає питання – чому ж колишні турецькі й албанські громадяни не обрали Гани й Болівії для подальшого проживання? За кадром також залишилося питання про те, чи можуть, наприклад, християни, що живуть у Туреччині, подавати до суду і вимагати зміни турецького прапора, на якому зображено півкулю?

Невідомо, яку мету переслідували спритні адвокати- мусульмани, але реакція швейцарського суспільства була, по суті, визначеною наперед. Наприкінці 2009 року, на всенародному референдумі з питання про будівництво мінаретів швейцарці продемонстрували відсутність тяжіння до мультикультуралізму.

«Реформатори» державної символіки виступили досить невчасно. Саме в жовтні в Швейцарії пройшли чергові вибори до парламенту. І Швейцарська народна партія (SVP), члени якої ініціювали референдум про мінарети, отримали, згідно з даними соціологічних опитувань, додаткову порцію підтримки виборців. Основними пунктами передвиборної програми SVP стала обіцянка депортувати всіх злочинців-іноземців і зупинити масову імміґрацію, а також намір за будь-яку ціну не допустити приєднання Швейцарії до Євросоюзу. І, не чекаючи виборів, SVP реанімувала свій законопроект, що забороняє закривати обличчя в громадських місцях за винятком «фестивалів і свят, які передбачають носіння масок та інших аналоґічних аксесуарів». Раніше друга палата швейцарського парламенту відмовилася забороняти паранджу, але на тлі ініціатив зі зміни державного прапора Швейцарія цілком може стати ще однією європейською країною, в якій заборонено появу в паранджі в громадських місцях.

Цілком ймовірно, що механізми, подібні до швейцарських, запустять і в Норвегії. Як і у Швейцарії, норвезькі юристи виступили з низкою ініціатив. Зокрема, запропонували леґалізувати в країні шаріатські суди. Підставою для цього керівник Об’єднання судів Норвегії Тур Ландбах і численні правозахисники вважають те, що в частині районів шаріатські суди де-факто вже існують і багато «нових норвежців» живуть лише за ісламськими законами. Як вважає глава судової системи Норвегії Тур Ландбах, суди шаріату може бути включено до системи норвезького судочинства.

Того, що подібна практика підриває як безпеку держави, так і фундамент юридичної системи, юристи і правозахисники делікатно не помічають. Клерикальне право взагалі не змогло утриматися в Європі, і сучасна юриспруденція базується на римському праві. Міністр юстиції Норвегії Кнут Стурберґет із повною на те підставою не бажає підтримувати сміливих нововведень. Ідею леґалізувати в країні шаріат міністр юстиції прокоментував місцевим ЗМІ як суспільно небезпечну: «Законодавство має залишатися максимально нейтральним з релігійної точки зору. Якщо ми навіть частково леґалізуємо шаріат, програють передусім жінки».

Правозахисники на це відповідають, що «нетолерантна» точка зору міністра юстиції приречена: «Це боротьба з вітряками». В імміґрантських районах норвезьких міст дедалі частіше можна побачити саморобні плакати, прикріплені на автобусних зупинках і до дверей магазинів: «Територія шаріату». Юристи і правозахисники констатують, що багато «нових норвежців, переважно сомалійці, живуть у релігійному шлюбі. Чоловіки найчастіше мають до шести дружин, у тому числі неповнолітніх, яких розселено на різних квартирах, за які сплачує соціальна служба. Зайве говорити про те, що абсолютна більшість «норвежців» із Сомалі не бажає інтеґруватися в структуру норвезького суспільства.

І так не лише в Норвегії. Ще в середині літа ісламські екстремісти запустили по всій Великій Британії кампанію з розклеювання плакатів, що позначають зони, де діють закони шаріату. Житлові райони було заклеєно плакатами, які сповіщали: «Ви входите в зону, контрольовану шаріатом, – необхідно дотримуватися ісламських законів!». Радикальний проповідник Анджей Чоудері взяв на себе відповідальність за листівки, заявивши про плани наводнити ними мусульманські і немусульманські райони по всій Великій Британії, що «в довгостроковій перспективі посіє насіння для вирощування Ісламського емірату».

Якщо діяльність «реформаторів» у Швейцарії призводить лише до зростання невдоволення міґрантами і появи протекціоністських заходів у галузі культури і релігії з боку аборигенів, то в Норвегії інша ситуація. Терорист Брейвік своїм походом поставив у вкрай незручне становище праві сили півночі Європи. І будь- яка спроба захистити традиційний набір цінностей норвезької держави сприймається як завуальована підтримка дій вбивці.

По суті, Брейвік просто змусив владу Норвегії та її сусідів робити чергові – і рідко взаємні – кроки назустріч тим групам міґрантів, які не вважають за потрібне інтегруватись у суспільство і виконувати загальні правила співжиття на території, яка має свою історію, традиції та цінности.

Між тим, сьогодні зміни в міґраційній політиці є неминучими і продиктовані вони не лише культурними та політичними, а й економічними причинами. Адже в умовах кризи великі маси непрацюючого населення, з суто фінансової точки зору, не можуть нескінченно жити за рахунок допомоги.

win.ru

P.S. У Марселі вже на початку цього року засуджено до тюремного ув’язнення мусульманина, який накинувся з кулаками на медсестру за те, що вона перед прийняттям у його дружини пологів спробувала зняти з неї бурку, що закриває усе тіло, як того вимагає іслам, пише газета The Daily Mail. Суд портового міста на півдні Франції зазначив обвинуваченому у своєму висновку: «Цінності вашої релігії не мають переваг над законами республіки».

Як повідомляє Lenta.ru, парламент Північного Рейну- Вестфалії першим у Німеччині запровадив у всіх місцевих школах предмет про основи ісламу. В цій федеральній землі налічується близько 320 тисяч школярів- мусульман. На думку міністра у справах шкіл в місцевому уряді Сільвії Лерману, запровадження цього предмета допоможе міґрантам відчути себе в Німеччині, як вдома. Постанову про новий предмет обмежено терміном дії до липня 2019 р.

MIGnews.com повідомляє, що в норвезькій школі студентам заборонили носити шапки і капелюхи в приміщенні. При цьому носіння хіджабу в школах заборонити не може ніхто. В адміністрації округу Осло вважають, що в цьому немає жодної дискримінації, коли студенти або студентки, мусять знімати капелюхи і шапки в класі, тоді як їхні однокласниці можуть носити хіджаб. Хоча хіджаб є релігійним атрибутом, заборона на капелюхи і шапки має «ненав’язливий характер», вважають чиновники.

Місцевий політик, батько школярки і директор школи «Трасоп», Бьорн Вестен, вважає це несправедливою дискримінацією, адже дивно дозволяти релігійний одяг і не дозволяти світського. На його думку, капелюхи і шапки необхідні для підкреслення ідентичності багатьох не релігійних дітей та молодих людей. На це очільники округу Осло відповіли, що заборона на носіння хіджабу з цієї причини стане порушенням права учнів сповідувати релігію, і впливатиме на фундаментальні аспекти знань та ідентичність студентів.