Єдність у розмаїтті

РОМИ З БЕРЕГІВ ЛЕМАНУ

Олесь ІЛЬЧЕНКО, спеціально для «Форуму націй»

Коли в Женеві трапляється якась кримінальна подія – крадіжка чи пограбування будинку – наша знайома швейцарка (франкомовна, до речі) неодмінно зауважує: «Мабуть, це знову французи!». Таке твердження цілком залишається на її совісті. А от французи з містечок, розташованих на берегах Женевського озера, вирішують такі загадки традиційно: «То, звісно, знову цигани!».

Втім, і швейцарці з кантонів Во і Женева часто вважають винними в крадіжках заїжджих із сусідньої Франції ромів або ж імміґрантів зі Східної Європи, особливо з Румунії. Як зазначає місцева преса, лише за півмісяця у згаданому кантоні Во зареєстровано 90 випадків крадіжок, із них тридцять – в Лозанні. В кантоні Женева щодня фіксують від двадцяти до тридцяти випадків крадіжок.

Дійшло навіть до того, що місцева влада у французьких прибережних містечках Івуар, Анті-сюр-Леман та інших вигадала проекти з переселення ромів у більш віддалені місця…

Цих жінок у характерних хустках упізнаєш на вулицях Женеви, на популярних туристичних маршрутах одразу: вони сидять і бубонять кілька слів французькою. Просять на хліб. А в симпатичному середньовічному містечку Івуар на французькому березі Женевського озера роми мають сучасний табір: автофургони, справжні будиночки на колесах. Люди викупили ці маленькі ділянки землі ще кілька десятиліть тому. Так і живуть – без водогонів, туалетів і каналізації. При тому вони справно платять місцеві податки. Традиційно ці роми виступають як артисти пересувних цирків-шапіто, продають власні кустарні вироби. І, звісно, заперечують свою причетність до кримінальних злочинів – і тут, і в сусідній «країні гельветів».

Швейцарська газета Le Temps наводить слова Жан- Франсуа Сента, командира женевської поліційної бригади зі справ пограбувань, про те, що підвищення цін на золото стало поштовхом до збільшення кількості пограбувань будинків і квартир. Адже, стверджує поліцейський, в кожному помешканні можна знайти грамів тридцять золота у вигляді браслетів чи сережок. Роми, мовляв, сортують «товар» просто на місці – навіть малі діти навчені цьому. А приїздять «гастролери» до Швейцарії з французького департаменту Верхня Савойя, з Ліону, Ґренобля і навіть з Парижа.

Французькі роми лише гірко зітхають у відповідь на такі слова. Вони чують їх і від французьких правоохоронців. При будь-якій кримінальній події поліція передовсім йде до них, аби допитати і навіть узяти проби ДНК. Адже стереотипи змінити дуже важко. Це визнають і самі поліцейські. Один з них, як зазначає вказана газета, зізнається, що лише десять відсотків ромів бувають замішані у дрібних крадіжках. Проте тінь падає на всю ромську громаду.

Делегат при Французькому союзі ромських асоціацій UFAT мадам Франсін Шутт-Жако зазначає, що дешеві китайські товари із супермаркетів витіснили кустарні й народні вироби ромів. Їх просто економічно не вигідно виробляти й продавати. Це створило додаткові проблеми у житті ромів.

Проте серед важливих досягнень у боротьбі за права ромів є прийнятий закон від 5 липня 2000 року, який зобов’язує владу французьких комун із населенням більш як п’ять тисяч мешканців створювати спеціальні центри для ромських мандрівних артистів і крамарів. Проте з настанням холодів у таких центрах вимикають електрику і припиняють постачання води, й роми змушені міґрувати на південь Франції. Дивно, що ці громадяни Франції і досі, ще з 1912 року, мають раз на три місяці підписувати в жандармеріях спеціальну міґраційну книжку, де ставлять відмітки про пересування ромів країною. Звісно, UFAT веде боротьбу за скасування цих книжок. Організація вважає, що злочинність можна здолати і без цих віджилих документів.

Між тим у французькому містечку Анті на берегах Женевського озера роми іноді відчувають неприязнь місцевих жителів: у вікна їхніх автофургонів поціляють камені, а на придорожніх рекламних щитах можна побачити расистські написи. Мерія містечка виношує плани переселення ромів звідси на околиці більшого прибережного міста – Евіану, на ділянку за колючим дротом, поруч із цвинтарем...

…Пару тижнів тому до будинку нашого знайомого (він мешкає у передмісті Женеви) вночі проникли невідомі і вкрали цінні речі. І знову постає питання: хто ж це зробив? Французи? Румуни? Чи, як нашіптує кепський стереотип, – знову роми?

Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ