Єдність у розмаїтті

МОВНА ПОЛІТИКА: «ПРОЕКТ W» ДЛЯ ЛИТВИ

Віктор ЧЕРНИШУК, для ВВС Україна, Вільнюс

Литовський досвід мови національної меншини свідчить про спільність проблеми сильного сусіда – у випадку Литви це Польща.

Боротьба за використання мов національних меншин замість державної або нарівні з нею стає проблемою не лише в Україні, але й у країнах Балтії, в Словаччині, Сербії та багатьох інших. А в Литві не вщухає конфлікт, пов’язаний з використанням польської мови. В авангарді цієї мовної війни стоять політики. Акціями, що одна за одною проводять польські політичні партії Литви, які створені за етнічною ознакою, втягнули майже все польське населення країни у сферу своїх політичних інтересів.

Передвиборча програма польських політиків у пересічних громадян Литви отримала назву «Проект W».

Річ у тім, що в литовській абетці немає літери W, але вона існує в польському алфавіті. Лідери польських партій вимагають використання цієї літери в назвах населених пунктів, вулиць, у написанні прізвищ.

Іншим пунктом є освіта. Партійні керівники незадоволенні тим, що з осені 2011 р. у всіх школах із нелитовською мовою викладання збільшилося число дисциплін, які мають викладатися державною мовою. На два предмети. Литовці пояснюють таке збільшення турботою про інтеґрацію громадян Литви нелитовського походження в освітню післяшкільну систему, щоб випускники російських і польських шкіл мали можливість продовжувати навчання в коледжах, академіях і університетах.

Натомість, польські політичні лідери пропонують збільшити кількість в академічних установах дисциплін, які б викладалися польською і російською мовами. Написання вулиць, сіл, містечок і міст польською мовою викликає обурення литовського населення, зокрема політиків-державників. Наступним кроком, твердять вони, будуть вимоги про створення автономії на теренах Вільнюського повіту.

Європейські інституції спочатку спробували втрутитися в конфлікт, особливо після масових протестів польських вчителів, учнів і батьків, яких вивели на вулиці партійні лідери. Розбираючись у цій проблемі, Європейський суд дійшов висновку, що правила використання мов національних меншин, зокрема польської, відповідає європейським нормам і не обмежує права поляків Литви.

Яку ж інформацію розглядав Суд? Наприклад, статистику про школи. Польська діаспора у світі нараховує 20 мільйонів. Закордонні поляки мають близько 170 шкіл, що діють у різних країнах світу. З них майже половина – 79 шкіл – на теренах Литви. А кількість польського населення тут складає 212 тисяч.

Хартія реґіональних та міноритарних мов не реґламентує використання мов нарівні з державною, зауважують парламентарі і юристи в Сеймі Литви. Вона вимагає розвитку і збереження мов, особливо в реґіонах із компактним проживанням представників іншомовних народів. Європейський суд також погодився з цим трактуванням Хартії мов, визнав його єдино правильним.

Юридичні органи Європейського Союзу вирішили також, що згідно з європейськими нормами, пріоритет завжди має залишатися за державною мовою, використання якої є ґарантом єдності держави і рівності її громадян. «Лише особливий статус державної мови може забезпечити право громадян на рівне спілкування і отримання необхідної інформації, незважаючи на етнічне походження, релігійну приналежність або інші відмінності » , – впевнений депутат Європарламенту Вітаутас Ландсберґіс.

Натомість депутат Європарламенту від польських виборців Вальдемар Томашевський переконаний, що литовська влада зобов’язана надати полякам особливий мовний, культурний і освітній статус.

Дослідники, які ретельно вивчають цей конфлікт, кажуть, що впровадження особливого статусу для поляків зруйнує баланс у громадянському суспільстві, бо особливе положення поляків за мовною, культурною і освітньою ознаками призведе до фактичної автономії, а слід за нею – до ізоляції польського населення.

Частина польських громадських діячів Литви також виступають проти мовно-культурного анклаву. «Це шлях у нікуди», – прокоментував ситуацію відомий литовський політик і громадський діяч, один із лідерів польської громади Ришард Мацейкянець, який звинуватив лідерів польських політичних партій у штучному створенні конфліктної атмосфери між литовцями і поляками. Він зауважив, що переважна більшість політичних діячів, які раптом з’явилися на литовському політичному небосхилі і вперто підштовхують поляків Литви до надуманих протестів, до Литви не мають жодного стосунку. Майже 99% із них народилися, виховувалися і отримали освіту в сусідній Білорусі.

Литовські політики й аналітики схильні вважати, що заворушення на мовному ґрунті – це продумана політика зовні. Її важелі треба шукати на Сході, а корені – в недавній історії. Вони кажуть, що як для Литви було придумано «проект W», для України чи Латвії може бути вигаданий якійсь «проект Ъ» чи щось подібне.

Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ