Єдність у розмаїтті

ПРО ФЕСТИВАЛЬ «АРТПОЛЕ», ОДНУ ІЗ ЗАГРОЖЕНИХ МОВ УКРАЇНИ ТА ЇЇ АНГЕЛА-ОХОРОНЦЯ АПОЛЛІНАРІЮ НАЛЧА

Олександр РИБАЛКО

Приазовські, або маріупольські греки сьогодні складають більшість грецького населення України. Депортовані на Північне узбережжя Азовського моря у 1778–1780 рр., вони, як особлива етнічна група сформувались у Криму в ранньому середньовіччі та за часів Кримського ханату. Про їхню історію на півострові свідчать руїни численних античних полісів та середньовічних християнських печерних міст. Вони називали себе як за часів візантійських імператорів – «ромейос», що згодом на місцевому діалекті перетворилося на «румей». Пізніше частина греків зазнала мовної асиміляції з боку кримських татар і турків, відтак стали називати себе «урум». Зберігаючи спільну християнську православну віру, історію й культуру, кримські греки поділилися на дві мовні групи: румеїв (еллінофонів), мовою яких є румейська, і урумів (тюркофонів), мовою яких є урумська.

Попри те, що нині ані урумська, ані румейська мови офіційно ніде не викладаються і не застосовуються, ще існують носії цих мов, хранителі фольклору, привезеного з Криму понад двісті років тому. Ці мови є унікальною культурною спадщиною України, бо виникли і досі зберігаються саме на території нашої країни (шкода, що це так мало усвідомлюють ті, хто мав би оберігати таке багатство). Саме тому ми вкотре намагаємося привернути увагу до цієї мови і культури приазовських греків.

Ще 2005 р. на міжнародному фестивалі «Шешори» виступи ансамблів «Бір тайфа» (співає урумською мовою) і «Сартанские самоцветы» (співає румейською мовою) було сприйнято з великою цікавістю. На майстер-класах глядачі вчилися танцювати «хайтарму» (танець, який приазовські греки вважають своїм) та співати пісень урумською мовою.

Із часом фестиваль «Шешори» зазнав певної трансформації. Починаючи з 2009 р., він став називатися «АртПоле. Звуки/дії в просторі». Змінилася і концепція формування музичної частини. Якщо раніше це був фестиваль етнічної музики, і, відповідно, до участі запрошувалися гурти, що виконують фольклорну/етнічну музику, або музику, що базується на етнічних мотивах, то в новому форматі фестиваль «АртПоле» прагне показати глядачам не лише етнічні гурти, а й ті, що грають іншу музику, зокрема експериментальну, але яка доречна для виконання у відкритому просторі.

Цього року Міжнародний фестиваль «АртПоле. Звуки/дії в просторі» вже втретє відбувався у липні в селі Уніж, розташованому у Дністровському каньйоні в Івано-Франківській області. В музичну програму включено виступи таких гуртів, як Гич Оркестр, Перкалаба, Перкалабські Придатки, Гудаки Village Band, PUSHKiN Klezmer Band, Йорий Клоц, Крапка, Cherry Band, Уніж-Цех. Гостями з інших країн були Fantazio (Франція), Faarao Pirttikangas (Фінляндія), Mavigiz (Туреччина), Evolution Dejavu (Чехія), Napra (Угорщина), НагУаль (Білорусь), Князь Мышкин (Білорусь), uSSSy (Росія), Рви Меха Оркестр (Росія), Miąźsz (Польща) і Enchanted Hunters (Польща).

Назагал фестиваль «АртПоле» є цікавий саме тим, що його організатори намагаються створити майданчики, поле для експериментування зі звуками та діями в просторі. Тож цього року черговим експериментом стали перформанси на нічній сцені. В програмі цьогорічного фестивалю щоночі (а їх було чотири) по закінченні виступів на великій сцені глядачам пропонувалися казки на малій сцені просто неба. Всі «казкові» проекти дуже різнилися як своїм походженням, так і формою виконання.

Ніч перша. Давньоіндійську легенду із XI ст. «The King and The Corpse», в якій йдеться про одвічні пошуки світла серед темряви, оповідав вокаліст Тьюп із британського гурту Transglobal Underground під гру Шими на сітарі.

Ніч друга. Проект Gutzul Magik Foundation задуманий як поєднання двох культур, а саме давніх гуцульських замовлянь та сучасної електронної музики. Містичну Гуцулію творили Прохор Алексєєв з індастріал-групи Eлeven (Росія), а також українські Мох з гурту Перкалаба та Остап Костюк з Гич Оркестра.

Ніч третя. Вистава «Альберт, або найвища форма страти» за однойменним оповіданням Юрія Андруховича про шахрая Альберта Вироземського, який погодився віддати душу дияволу, щоб уникнути смертної кари. Але підписана кров’ю угода не спрацювала, і його було привселюдно спалено посеред львівської площі. «Альберт» поєднав у собі вокальні експерименти самого Юрія Андруховича, контрабас Марка Токаря, наспіви Уляни Горбачевської та графіку Анатолія Бєлова. Над відео працювала vj-група Cube; над звуком – Віктор Новожилов. Ідея проекту належить Ользі Михайлюк.

Ніч четверта. Казка «Аших Гаріп» – це історія про бідного мандрівника-музиканта, який поїхав на чужину, щоб заробити грошей для одруження зі своєю коханою. Цей сюжет поширений серед тюркомовних народів Криму, а також на Закавказзі, у Середній Азії та на Близькому Сході. На фестивалі «АртПоле» було представлено приазовсько- грецький варіант казки урумською мовою.

Виконавицею урумського варіанту казки «Аших Гаріп» у проекті АртПоля стала Аполлінарія Налча. Народилася вона 1926 р. у заснованому урумами селищі Старий Крим і є нині однією з небагатьох носіїв урумської мови та охоронців урумського фольклору як у своєму селищі, так і у всьому Приазов’ї. Адже кількість урумів, що володіють рідною мовою, катастрофічно зменшується: нечасто її можна почути в побуті і то від людей старшого покоління, в текстах фольклорних колективів або, як у нашому випадку, в казках. До речі, Аполлінарія Налча, або тьотя Поля, як всі звикли її називати, брала участь на фестивалі «Шешори» 2005 р. у складі ансамблю «Бір тайфа», де вона багатьом запам’яталась своїм проникливим співом народних урумських пісень. І ось через декілька років вона знову стала учасницею фестивалю.

Той варіант казки «Аших Гаріп», що його глядачі побачили на цьогорічному фестивалі АртПоле, є свого роду експериментом, над яким працювали група небайдужих. Вадим Ільков та Олександр Рибалко відвідали Старий Крим, де Вадим зробив відеозапис Аполлінарії Налча, яка розповіла казку у декількох варіантах, на основі яких створювався відеоарт для проекту. Оскільки в ориґіналі сама казка звучить урумською мовою, то для розуміння її змісту іншомовними глядачами було зроблено субтитри українською та англійською мовами. З українськими субтитрами допоміг викладач кримськотатарської мови у Києві Ервін Абдуруманов, а з англійськими – письменниця з Великої Британії Лілі Ґайд. Під час показу на фестивалі відео музично оформили скрипаль Рустем Асанов з гурту «Джезаїр» (Сімферополь, Крим), онук відомого музиканта Енвера Шерфедінова, і dj Бадьян Сауна Сістем (м. Київ). Ось таким насправді полікультурним виявився цей проект.

Показ казки відбувався вночі просто неба, і сама природа ніби підігравала творцям: світив місяць, дув вітер, дерева створювали тіні, дощ додавав нових звуків. Все це створювало неповторну хвилюючу атмосферу.

Сподіваюсь, що за допомогою цієї вистави ми розповіли зворушеній аудиторії про справжнє етнічно-лінгвістично-культурне розмаїття нашої країни, зокрема про приазовських греків, які шанують свою культуру, танцюють автентичну хайтарму (а геть не сіртаки, як багато хто й досі вважає), надали можливість почути, як звучить одна з унікальних мов нашої країни – урумська. А для самих урумів це, можливо, стане стимулом до розуміння того, що не варто нехтувати унікальною мовою свого народу – слід берегти всі фольклорні надбання, збережені старшим поколінням, творити і з гордістю презентувати мистецтво свого народу.

Від імені «Форуму націй» хочу висловити щиру подяку організаторам Міжнародного фестивалю «АртПоле. Звуки/дії в просторі» за уважне делікатне мистецько-мовне експериментування, за шанобливе ставлення до виконавців, а ініціаторам і учасникам самого проекту «Аших Гаріп» (урумський варіант) – за щиру працю.

Фото автора.

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ