Єдність у розмаїтті

РОМИ УКРАЇНИ ПРОПОНУЮТЬ ДЕРЖАВІ ПЛАН

Голова правління Одеського обласного ромського конґресу Сергій Єрмошкін звернувся до міністра культури України з проханням видати дві комеморативні (пам’ятні) поштові марки, художні поштові конверти з цими марками та спеціальні штемпелі до 70-річчя «Циганської ночі» у концтаборі Аущвіц 2 серпня 1944 року та до 10-річчя визнання Україною 2 серпня Міжнародним днем голокосту ромів. А також провести 2 серпня 2014 р. спеціальне погашення у відділеннях зв’язку міст Київ, Одеса, Балта, Первомайськ, Луцьк, Ужгород та 8 жовтня 2014 р. у відділенні зв’язку Верховної Ради України.

Україна стала першою країною у світі, котра офіційно визнала 2 серпня Міжнародним днем голокосту ромів (постанова Верховної Ради «Про відзначення Міжнародного дня голокосту ромів» від 8 жовтня 2004 р.). Філателістичних матеріалів до цієї дати у світі немає.

За роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику етноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Немало їх було знищено в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій. Найчисленніших втрат зазнали роми, які проживали у Києві, в Криму, Закарпатській, Вінницькій, Одеській, Сумській, Черкаській та інших областях України.

На початку серпня 1944 року нацисти в концтаборі Аушвіц-Біркенау влаштували так звану «Циганську ніч», знищивши більш як 20 тисяч ромів. Остаточне число загиблих під час репресій не встановлено.

2 серпня 2013 року на Театральній площі в Ужгороді було проведено мітинг-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої», присвячена Міжнародному дню пам’яті жертв ромського Голокосту. Акція відбулася за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (Київ), Ужгородської міської ради та Закарпатської ОДА. Організаторами виступили лідери ромських неурядових організацій краю, повідомив сайт zakarpattya.net.ua.

Друга частина заходу відбулася в мікрорайоні «Шахта» по вулиці Тимірязєва, 14/16. На цій території в роки Другої світової знаходився табір-ґетто, оточений колючим дротом. По двох кутах ґетто розміщувалися дві вартові вежі. Звідси ромів Ужгорода окупанти теж мали відправити до концтабора, але, на щастя, не встигли цього зробити. Навпроти табору-ґетто по вулиці Тимірязєва знаходиться старе кладовище, де, в основному, ховали ромів. Саме тут і було встановлено дерев’яний хрест на вшанування пам’яті загиблих ромів, до якого було покладено вінок та квіти, запалено свічки. Відбулася хвилина мовчання.

Для вшанування пам’яті загиблих ромів на державному рівні не було проведено жодних заходів. Це очевидно можна пояснити лише чиновницьким перевантаженням, пов’язаним із тим, що нині на виконання затвердженої президентом країни недолугої Стратеґії захисту та інтеґрації в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 р. розробляється «доленосний» план заходів.

Редакція «Форуму націй» отримала проект плану, розробленого ромською громадою Одеської області. Не маючи можливості навести весь документ, вважаємо за доцільне зацитувати основні положення пояснювальної до нього записки.

«…Головною проблемою цієї Стратеґії є не її декларативність та безґлуздість деяких «завдань», але апріорі передбачений механізм фінансування.

Перше: подібні заходи фінансуються тільки з тої частини місцевих бюджетів, яка зветься бюджет розвитку та яка не є захищеною. Це означає одне: надійшли кошти до бюджету розвитку – є фінансування заходів і навпаки. Причому такий порядок є законним.

Друге: Мінфін та місцеві фінуправління НЕ ФІНАНСУЮТЬ ПЛАНИ ЗАХОДІВ, тільки ПРОГРАМИ, тобто: ПЛАНАМ ЗАХОДІВ не надаються обліковий код (Мінекономіки), № за Кодифікатором програм (БП №), код тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (КТКВК), код бюджетної підпрограми (КБП), код функціональної класифікації (КФК) тощо. Відповідно: заходи з ПЛАНІВ ЗАХОДІВ (і державних, і місцевих) фінансуються тільки тоді, коли вони вписуються до чинних БЮДЖЕНИХ ПРОГРАМ. Лише Закарпаття та Волинь мають ромські бюджетні програми – то ж ромам там буде легше боротися за нове…

Ми впевнені, що уся наша «пропозиційна» робота є марною у тому сенсі, що на неї реально Мінкульт уваги не звертатиме саме через відсутність можливості фінансувати багатьох із пропонованих заходів через чинні програми. Отже, тягар фінансування треба переносити на обласний та нижчі рівні, оскільки в областях є свої бюджетні програми. Непрямим підтвердженням цього є створення у Мінкульті міжвідомчої робочої групи БЕЗ НАС, хоча належна пропозиція була надіслана двічі ще у квітні п.р.

Але ця робота не є марною у сенсі нашої громадянської позиції та єдності. Іґнорування Мінкультом наших пропозицій, сама Стратеґія, «розроблена» БЕЗ НАС та ухвалена НЕ ДЛЯ НАС, майбутній план заходів без потрібного фінансування, активний спротив на місцях та інші «негаразди» дадуть нам змогу арґументовано та об’єднано вимагати в майбутньому переформатування Стратеґії та РЕАЛЬНОГО фінансування (мабуть, після 2015 р.)…

Стратеґія передбачає фінансування з інших джерел, тобто позабюджетне. Для нас одним із основних джерел є програма «Роми України» Міжнародного фонду «Відродження», яка, звичайно, не має можливості фінансувати а) усе, б) не на конкурсній основі. Отже, наша пропозиція: а) звернутися колективно, усім організаціям, до МФВ з проханням переглянути стратеґічні та поточні плани для програми «Роми України», б) звернутися колективно, усім організаціям, до посольств в Україні тих держав, які традиційно підтримують нас (США, Швеція, Нідерланди, Фінляндія тощо) та МФВ, ЕVZ, фонду Короля Бодуена, Карнеги, Фулбрайта тощо з проханням про заснування та фінансування Ромського фонду України на період, наприклад, п’яти років для фінансування з нього заходів Стратеґії (у широкому обсязі, тобто заходів від сільського до державного рівня). В управлінні РФУ обов’язково мають брати участь (працювати) наші фахівці».

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ