Єдність у розмаїтті

ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО…

Наталія БАКУЛІНА, директор табору, кандидат педагогічних наук

 Проект міжнаціонального міжнародного дитячого табору «Джерела толерантності» діє в Україні з 2002 року. Нині хотілось би сказати, що влітку 2014 року табір «традиційно» розпочав свою роботу… Але події, в яких сьогодні вирує життя українського суспільства, роблять слово «традиційно» не зовсім доречним. По-перше, організаційна підготовка до табору та його проведення цього року потребувала неймовірних людських та фінансових зусиль, а по-друге, необхідно було ретельно продумати змістове наповнення програми табору. Адже серед дітей – учасників проекту, що брали участь у щорічному конкурсі, були й діти-біженці, й діти-переселенці, й діти з території Криму та південно-східних реґіонів нашої держави, де нині йде війна. Таке соціокультурне розмаїття як дитячого, так, до речі, й дорослого, контингенту учасників проекту вимагало як ніколи тієї толерантності й терпимості, взаємоповаги та любові, щирості та доброти, а головне – відповідальності, – усіх тих компетентностей, які по зернятку зростали на ґрунті педагогічної практики вихователів.
Серед кривавого лихоліття на наших очах руйнувалися долі конкретних людей, в першу чергу дітей, які у своєму житті вже стикнулися з горем і болем батьків, втратою або каліцтвом близьких і рідних, із зруйнованим рідним домом, із пострілами та постійними переїздами… Тому наша задача полягала в тому, аби допомогти кожній дитині, кожній сім’ї, яких ми змогли залучити до проекту, пережити ці жахливі несподівані часи, побороти страхи, розрадити, огорнути своєю любов’ю та увагою, хоча б на декілька тижнів надати прихисток і острівець надії в душі.
Табір 2014 року було організовано коштом ООО «Інфопульс – Україна», Посольства Королівства Нідерландів, Міжнародного фонду «Відродження», проекту «Українсько-єврейські зустрічі» (Канада), внеску Марка Шабада, АЄРК «Джойнт», благодійних внесків батьків. Організаційна підтримка була здійснена Київським офісом Євроазійського єврейського конґресу, Київським Освітнім Центром «Простір толерантності», Музеєм історії і культури євреїв Буковини.
Місцем проведення цьогорічного табору стала споконвіку багатокультурна Буковина. Свої гостинні двері відчинив колектив туристично-розважального комплексу «Сонячна Долина», що розташований у мальовничому с. Бояни Новоселицького району Чернівецької області. Керівництво комплексу не тільки забезпечило необхідні умови для реалізації проекту табору, а й взяло на себе фінансування п’ятьох дітей із Сіверодонецька.
Цього року колектив табору складався як із досвідчених, так і молодих спеціалістів – представників болгарської, вірменської, грецької, єврейської, кримськотатарської, німецької, румунської, російської, татарської та української громад України. Окрема увага приділялась розгляду психолого-педагогічних і вікових особливостей дітей – учасників табору, їхній поведінці, насамперед з урахуванням конфліктогенної та стресової ситуації, в якій опинилося українське суспільство, переселення та трагічних подій, що пережили діти з Криму, східних та південно-східних реґіонів України. Задля цього цього під час семінару вибудовувались концептуальні засади і педагогічні технології освітньо-виховної роботи, які б сприяли створенню доброзичливої, дружньої, толерантної атмосфери, уважного і теплого ставлення до кожного учасника проекту, недопущення міжнаціональних, конфесійних і расових конфліктів, зруйнування неґативних стереотипів мислення й поведінки, коригувалася усталена і впроваджувана впродовж останнього десятиріччя методика «занурення».
З 11 по 24 липня 2014 року міжнаціональний міжнародний дитячий табір «Джерела толерантності» відкрив свої двері для дітей та підлітків з усіх куточків України. До участі у проекті залучилися діти різних національностей та конфесій: ассирійці, болгари, вірмени, греки, кримські татари, литовці, марокканці, німці, поляки, румуни, сирійці, татари, українці; християни, мусульмани, юдеї тощо. Традиційно дітей було розміщено у кімнатах за віковим та міжнаціональним принципом для повнішого занурення у соціокультурні особливості. День завершився яскравим відкриттям, яке підготували співробітники табору. Почесними гостями урочистого відкриття були партнери та співорганізатори проекту – представники музею історії євреїв Буковини – директор Микола Петрович Кушнір і науковий співробітник Ганна Ямчук.
Другий день табору, «Будуємо мости, а не стіни», було присвячено темі «Діалогу» як міжособистісному, так і міжкультурному, міжнаціональному, міжконфесійному, між своїми та чужими. Формою роботи над цими непростими аспектами став «форум-театр». Ввечері на учасників табору чекала «Жива бібліотека» – спілкування з цікавими особистостями табору на різноманітні життєво важливі теми.
Третій день табору був українським. Цікавинкою цьогорічної лінійки стало спільне малювання мапи України, коли кожний учасник мав змогу залишити відбитки своєї долоньки у будь-якому місці – від сходу до заходу, від півночі до півдня, включаючи наш Крим! Дітям і дорослим це дуже сподобалось, і весь час табору ми милувалися яскравою, різнобарвною країною – єдиною полікультурною Україною! Національний блок змісту дня включав заняття, всі учасники яких розкрили свої творчі здібності, поділилися своїми думками; навчилися грати у національні українські ігри, стріляти з лука; познайомилися з класикою українського кіномистецтва і значущими українськими акторами, режисерами, стрічками; дізналися про відомих і невідомих українців, які зробили свій внесок у розвиток науки, техніки, освіти і культури світового рівня; заспівали чудових українських пісень і вивчили запальні українські танки. Окрему увагу було присвячено яскравим представникам українського народу у різних галузях історії та культури Буковини, а саме: творчості Володимира Івасюка, Софії Ротару, ВІА «Смерека», групи «Трембіта» тощо.
Наступним днем став день кримськотатарський. Він розпочався сонячно і водночас зворушливо – привітання кримськотатарською мовою, національний гімн, прапор багатостраждального кримськотатарського народу та мусульманська молитва у виконанні дев’ятирічного хлопчика… Фахівці табору і діти – представники кримськотатарського народу та жителі Криму – стали також «живими книгами», які розповіли особисті історії минулого та сучасного життя своїх родин, про депортацію кримських татар у ХХ сторіччі та сучасні проблеми і погляди на анексованому півострові.
Ранком наступного дня на учасників чекав вірменський день. Вірменська громада підготувала цікаву програму занурення у давню культуру свого народу. Діти дізналися про символіку у фортеці Хорь Виряп, традиції села Горіс, навчилися писати свої імена вірменською мовою у бібліотеці Матенадаран, погралися у Севанські ігри, заспівали пісень на курорті Ділінжан, потанцювали на площі Гряпаряк. У цей день не обійшлося без обговорення ґеноциду вірменського народу у минулому сторіччі і занепокоєння сучасним станом життя вірмен на сході України.
Наступним був «медіа день». Різноманітні аспекти – від створення до впливу сучасних ЗМІ, було розглянуто за допомогою інтерактивних технологій навчання й виховання, а саме «Loesje», «Open mind», «Рекламні прийоми», «Медіаграмотність зі смешариками», «Секрети соціального сприйняття», «Факти та судження», «10 прийомів маніпуляції по Ноаму Хомському» та практично застосовано під час підготовки дітьми власної рекламної продукції. Сподіваємося, що завдяки отриманій інформації учасники проекту зможуть критичніше оцінювати почуте і побачене, матимуть імунітет до неправдивих новин і коментарів у публічному телевізійному та інтернет просторі.
Наступного дня діти занурювались у німецьку культуру і не лише. Німецька громада запропонувала учасникам «економічний день», у ході якого діти мали змогу засновувати свій бізнес або працювати у державних службах, заробляти власні кошти «толери», а ввечері – взяти участь в аукціоні, де було розіграно цікаві лоти. День видався веселим і цікавим! Словниковий запас учасників поповнився й німецькою етикетною лексикою.
Черговим днем табору став єврейський день. Привітання єврейською мовою – «Шалом лекулам!» («Мир усім») яке лунало цього ранку, нині є не лише вітанням, але й лейтмотивом нашого буття. Адже саме Миру потребує наше суспільство як ніколи! Надалі на всіх чекала екскурсія до м. Чернівці та до с. Новоселиці, де євреї колись становили 80% населення. Дорогою на с. Новоселиці ми проїжджали с. Бояни, яке теж увійшло в історію єврейського народу України, адже ще до 1915 року тут існувала єврейська громада і жили відомі хасиди. На жаль, нині матеріальних пам’яток, крім старого кладовища, не лишилося, але залишилися окремі архівні документи, та головне – пам’ять про минуле, без якого неможливе майбутнє. У Новоселиці діти відвідали колишню синагогу, роздивилися настінні розписи, дізналися про біблійну історію та традиції єврейського народу. У Чернівцях на учасників чекала прогулянка єврейськими вуличками, діти побачили місцерозташування єврейського гетто у роки Другої світової війни, відвідали єврейську школу та музей історії євреїв Буковини. Крім цього фахові екскурсоводи показали дітям знакові місця, пов’язані з історією та культурою інших етносів, що споконвіку проживали та мешкають і тепер у цьому дивовижному полікультурному місті, відвідали один із старіших та кращих університетів України, пам’ятку ЮНЕСКО – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. У музеї діти відвідали експозиції, дізналися про історію євреїв Буковини, а також познайомилися із єврейськими традиціями, піснями і танцями у ході запропонованих занять. Увечері настав час Шабату – єврейського свята.
Наступним став день російської культури. Основою змісту наповнення дня стала думка про те, що під час проведення цього дня важливо зосередити увагу саме на цінностях російської культури, ретельно відбираючи зміст, постатей, тексти літературних та музичних творів, задля усвідомлення того, що попри сучасну суспільно-політичну ситуацію, не доцільно змішувати поняття «російський народ», «російська культура» з поняттям «путінізм» і політикою чинної влади РФ. Відтак, замість державного гімну на російський день діти на лінійці слухали музику Чайковського та поезію Йосифа Бродського. Цим жестом організатори підкреслили, що держава – це насамперед люди, які живуть в ній, а не влада. Вдень увесь табір вийшов на екологічний марш.
Наступного дня у таборі був «День миру». Цього дня дітям було запропоновано заняття за вибором. Так, для дітей від 7 до 13 років було організовано арт-простір, пісенний вернісаж, танок миру, а також можна було навчитися техніці валяння з вовни – традиційного кавказького промислу. Діти від 13 до 17 років творили Loesje, грали у Театрі образів, переглядали фільми Docudays («Міст через Ваді», «Колись ми станемо щасливими»), обговорювали літературні твори жанру «фантастика» щодо тематики толерантності, брали участь в арт-просторі. Також для всіх учасників було запропоновано смачну майстерню з виготовлення та куштування «вареників миру» – різнокольорових витворів кухарського мистецтва.
Упродовж дня для всіх, хто цікавиться правом і мріє про фах правника, було запропоновано тренінґ «Модель міжнародного кримінального суду» під керівництвом юриста-міжнародника Ольги Моркової та історика Каті Черній. Під час тренінґу учасники працювали з реальними ситуаціями, що розглядалися у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі, познайомились з принципами Римського уставу та взяли участь у рольовій грі «Судове засідання».
Ввечері діти та вихователі співали пісень про мир і злагоду, залучившись до фестивалю «Рок за мир!»
Останнім з національних днів став румунський день, впродовж якого учасники дізнались про символи румунської культури, про традиції та звичаї румунського народу, скуштували традиційні румунські страви, мали змогу одягти традиційне румунське вбрання й продефілювати у ньому подіумом, заспівати національних пісень і станцювати веселий танок із мітлою.
Наступного дня було проведено «Фестиваль культур». У цей день діти за вибором могли відвідати різні цікаві заняття, які проводили діти разом із вихователями, такі як: «Арабська мова», «Роман про Литву», «Грузинські тости», «Хіппі у Болгарії», «Українці в Америці», «Грецькі танці», «Марокканська станція», «Польська мова», «Арт із Веронікою та Ангеліною». Цей день об’єднав ті культури, чиї окремі представники були учасниками табору. Діти вкрай відповідально поставилися до завдання представити свою культуру та заслужили не тільки на уважних слухачів і глядачів, а й активних учасників.
Традиційно, у передостанній день відбулися узагальнюючі заняття у групах та репетиції закриття табору, яке феєрично пройшло надвечір. Наостанок, кожна група запалила повітряні ліхтарики та з побажаннями добра і миру відправила їх у небесну далечінь.
Так ми прожили разом ці дні літа. На серці залишилось відчуття вдячності всім, хто опікувався цим проектом і радості за те, що він існує й приносить користь, залишаючись вкрай актуальним освітнім середовищем. Більше того, у ці непрості для кожної людини та для країни в цілому часи, наша діяльність була не менш важливою, ніж захист держави на передовій, адже ми мали зберегти здоров’я та життя дітей, налагодити їхній емоційний стан та спокій їхніх родин, а отже, зробили й свій скромний внесок у спільну справу виховання молодого покоління, з якого й починається нація, як це не пафосно звучить. Чесно кажучи, у процесі роботи і спілкування з дітьми відчувалися незагоєні душевні рани та побоювання за завтрашній день, але водночас вони змогли творчо розкритися, навчитися ділитися радощами і підтримувати один одного, а старші діти, не по дитячому дорослі, ще й аналізувати ситуації та сприймати різні погляди на одні й ті ж самі події, відпочити, оздоровитися та спробувати по-новому сприймати оточуючий світ. Навчилися один в одного чогось нового, намагалися зрозуміти незрозуміле, вирішувати складні проблемні ситуації, задавали питання і шукали на них відповідей, заокруглювали гострі кути, творили, любили, вірили… Так і продовжуємо любити, вірити, товаришувати, підтримувати, допомагати, робити добрі вчинки, – на практиці реалізовувати принципи дитиноцентризму, орієнтованого на розвиток особистості, що має набути компетенцій у процесі навчання і виховання, заради нового життя у новій єдиній суверенній неділимій демократичній квітучій країні – УКРАЇНІ!