Єдність у розмаїтті

МІКАЕЛ СКІЛЛТ: «Я – ШВЕДСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ, КОТРИЙ ВОЮЄ ЗА УКРАЇНУ»

Богдана КОСТЮК

У багатонаціональному полку спеціального призначення «Азов» (раніше – добровольчий батальйон «Азов») мовчазного спокійного Міка знають чи не всі – він один з перших іноземців, хто вступив добровольцем до «Азова», щоб захищати Україну... Під час короткої відпустки до Києва, уродженець Швеції Мікаел Скіллт розповів мені про себе і про причини своїх доволі не типових для середньостатистичного європейця вчинків:

— Я «кинув оком» на Україну 2010 року, коли на міжнародній конференції у Швеції познайомився з прес-секретарем ВО «Свобода». Зацікавила його розповідь про країну. А 2012-го року я спостерігав за футбольним ЄВРО-2012, багато моїх друзів їздили до Києва і повернулись у захопленні від гостинності українців. Після того просто іноді зазирав в інтернет, читав у наших ЗМІ про Україну – корупція, порушення прав людини, русифікація... Аж раптом – Майдан! Революція Гідності! Я не «відлипав» вечорами від компа, спостерігаючи за подіями у середмісті Києва.

Коли Небесна Сотня пішла до Бога, я сказав собі: «Мік, ти повинен їхати туди, ти повинен допомогти українцям!». І ось я тут. Мої батьки, моя кохана, моя хороша робота лишились у Швеції, у моєму рідному Сендсвалі – а я на Донбасі з місцевими шахтарями сепаратистів відстрілюю, у розвідку з українськими націоналістами ходжу, з ультрасами футбольними шлягер про Путіна співаю.

— Мік, ти належиш до правого політичного сектору Швеції. в Україні ти боєць «Азова», кістяк якого складають українські націоналістичні організації. Російські журналісти вважають тебе нацистом. А ти сам ким себе вважаєш?

— Я шведський націоналіст, котрий воює за Україну. Я ніколи не поділяв нацистської ідеології – власне, як і російської імперської. Просто до Швеції приїздять міґранти, які, замість інтеґруватись у шведське суспільство і вивчати нашу мову і закони, вимагають, аби ми (шведи) призвичаювались до їхніх традицій. Це неправильно, на мою думку! Я вважаю, що розповіді про «українських нацистів», про «київську хунту» ліберальні європейські політики і журналісти роздмухують, щоб прикрити власне безсилля – наші державні машини виявились не здатними інтеґрувати міґрантів, захистити права державницьких націй.

А якщо комусь ну конче потрібна «картинка» з «хунтою» – нехай приїздять до Маріуполя! У Маріуполі російськомовні люди ходять в українських вишиванках, охороняють синагогу, допомагають українській армії і добровольчим батальйонам. В «Азові» служать націоналісти з України, Росії, Грузії, плюс я, шведський націоналіст – ми між собою спілкуємось англійською і російською мовами. Уявляю, як «знесе дах» у котрогось з московських журналюг, якщо вони спробують нас звинуватити у порушенні прав російськомовних!

І ще – унікальний для Європи момент – в Україні пліч-о-пліч воюють бійці, які у мирному житті дотримуються різних політичних поглядів. Крайні ліві і радикальні праві молоді добровольці разом відстоюють цілісність і незалежність своєї держави. У Маріуполі є кілька таких хлопців серед гвардійців.

— Судячи з усього, у Маріуполі Ви почуваєтесь комфортно, наскільки це можливо?

— Так, наскільки це можливо. Маріуполь перебуває на передньому краї фронтових дій, за пару десятків кілометрів від міста вже росіяни, які обстрілюють з «Градів» і військові блокпости, і цивільні об’єкти Маріуполя. Але місцеві мешканці – герої: вони приносять нам їжу і передають теплі речі, іноді просто під обстрілом! А старий дід Пантелеймон, в якого садиба знаходиться на території, підконтрольній полку «Азов», варить для нас неймовірно смачну каву. Дід Пантелеймон – азовський грек, а через будинок від нього мешкає родина етнічних росіян, які заявляють, що життя покладуть за своє рідне місто, за Україну.

І знаєте, багато хто мене не розуміє – і у Швеції, і в інших країнах Європи, де я маю знайомих. Але мене це не обходить, за великим рахунком: я зробив свій вибір – я повинен допомогти Україні. Навіть по закінченні АТО, воєнних дій на Донбасі, вам моя допомога знадобиться – я можу вистежувати і знешкоджувати диверсантів. Ну і ще я маю вивчити українську мову, щоб не соромитись перед українськими побратимами.

Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ