Єдність у розмаїтті

Коли «Україна – понад усе»

Богдана КОСТЮК для «Форуму націй»

28 червня 2018 року, у День Конституції України, через соціальні мережі та військове телебачення України до українців різних національностей і віросповідань звернулись оборонці країни: єврей Натан Хазін, ром з позивним «Мексика», пуштун Массі Найєм, кримський татарин Ескандер Османов, українець Сергій Храпко. Хлопців об’єднує відданість Україні, яку вони боронять від зовнішнього ворога. «Усі рівні. Усі рідні», – гасло відео-звернення бійців. 

Але чим ближчою є активна фаза виборчих перегонів, тим більше ризиків, що серед рідних хтось стане «ріднішим», і що заради рейтинґів серед політиків знайдуться готові спекулювати на темах національності, релігії, мови.

«На жаль, це погана традиція окремих політиків і політичних сил, і то не лише в Україні. Адже Україна поліетнічна. Свого часу Помаранчева революція захлинулася, поряд з іншими причинами, через відставання провінції від столиці. Питання, чи здоровий ґлузд і обізнаність зараз переважать шалений тиск брехливої пропаганди і морального терору. Гуртуймось і тримаймось», – рекомендує професор історії Михайло Кірсенко. На його думку, «національно-мовну карту», а також і релігійну, у черговий раз використають і представники правих сил (наприклад, ВО «Свобода», «Національний корпус»), і політики з Опозиційного блоку та суміжних політсил. При цьому ті, хто використовує у політичній боротьбі радикально протилежні гасла – від «Україна для українців» до «Українці та росіяни – народи-брати» – насправді повторюють і продовжують тактику розділення українців, успішно використану Росією та проросійськими силами в Україні і під час Помаранчевої революції, і у період Революції гідності та анексії росіянами Криму, і розпалювання збройного конфлікту на Донбасі.

Нині від «захисту російськомовних українців» Кремль переходить до «захисту православ’я», у контексті процесу отримання Україною автокефалії її православної церкви, який розпочався після ухвалення Вселенським патріархом відповідних рішень.

Щоправда, не все аж так просто в Україні, як вважають у Кремлі, «за поребриком»: згідно з опитуваннями, понад 90% громадян України вважають себе українцями (дані 2016–2017 рр., опитування проведені Київським міжнародним інститутом соціології, Центром «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва та Центром Разумкова; опитування не проводилися в анексованому Криму та на окупованій частині Донбасу). Просто українець може бути російського, єврейського, польського чи кримськотатарського походження, вважає більшість населення України.

Професор Олексій Гарань не бачить у цьому нічого надзвичайного: на його думку, Революція гідності та нинішня війна Росії проти України активізували процес формування модерної політичної нації українців. Що її представники демонструють так званий «географічний патріотизм / націоналізм». «Якщо говорити про геополітику, то українська нація, яка перебуває у процесі формування, є нацією поліетнічною, оскільки споконвіку терени сучасної України населяли різні народи, які впродовж тривалого часу виробили своє розуміння патріотизму та націоналізму: це – любов до країни та повага до держави», – роз’яснює професор Гарань свою точку зору. Також експерт зауважує: український націоналізм не має нічого спільного з націоналізмом, притаманним європейському політикуму, оскільки націоналізм по-українськи є «ототожнення людини із своєю країною та державою». «У цьому плані сучасна Україна подібна до США, де представники різних народів сформували американську націю», – додає О. Гарань.

Кремль же і далі лякає європейців «київською хунтою», «бандерівцями», і це спрацьовує, оскільки в Євросоюзі навряд чи аж так багато експертів з історії України, визнають фахівці. Щоправда, останнім часом у Росії «перегнули палицю», поширюючи реальну брехню про українців, аж навіть пересічний громадянин котроїсь з держав-членів ЄС не вірить у наявність «єврейських фашистів» у Збройних силах України.

Таку неймовірну характеристику від депутатів Держдуми Росії отримали представники одного з військових підрозділів, яке входить до складу ЗСУ та серед засновників й офіцерів якого є представники єврейської спільноти. Перший ротний єврейської чоти Української добровольчої армії (під проводом Дмитра Яроша) Макс Верховський зауважує: «Євреї апріорі не можуть бути фашистами або нацистами. Називаючи так мене і моїх побратимів, Росія паплюжить пам’ять про мільйони євреїв – жертв Голокосту. Ми є громадянами України єврейської національності. Ми боронимо нашу країну від ворога, яким для нас є Росія».

Раніше Кремль звинувачував активістів кримськотатарського руху в екстремізмі, розігруючи сценарій протиставлення «кримчан-слов’ян» «кримчанам-татарам», – і це протиставлення РФ підтримує дотепер в анексованому нею Криму.

Розпалювання міжетнічної ворожнечі, пропаганда мови ненависті, ксенофобські й антисемітські заяви – ці методи Росія використовує проти України (і не лише проти України) не вперше. Це вже було – сто років тому у період Української революції 1917–1921 рр., коли мільйони українців різного етнічного походження підтримали створення УНР, відстоювали цю державу у боротьбі з численними ворогами. Про це нагадує публіцист, автор книги з історії України «Генії проти ідіотів» Сергій Грабовський.

«Революція гідності. Анексія Криму, створення терористичних «ЛДНР» – і все це Росія, яка проголосила себе правонаступницею СРСР та яка дотепер залишається по суті своїй державою з імперською ідеологією», – зауважує фахівець. За його словами, як і сто років тому, так і тепер захистити Україну від гібридної війни Москви вийшли представники різних національних та релігійних громад.

Лідер кримськотатарського народу, політик і громадський діяч Мустафа Джемілєв наводить приклад братерства українців і кримських татар: «Коли Російська імперія знищувала козаччину, закріпачувала селян на материковій Україні – у Криму вона знищила нашу державність. Відтоді ми, кримські татари, боронимо Україну разом з її патріотами, з представниками народів, які проживають на цих землях».

 P.S.Ввечері 30 жовтня 2017 року я отримала sms від ортодоксального юдея з Дніпра Ашера Йосефа Черкаського: «Щойно вбито мою сестру Аміну Окуєву, прошу, передай інформацію священникам, нехай моляться за її душу». Подібні меседжі Ашер переслав сотням своїх знайомих. І в ту тяжку ніч у церквах, синагогах і мечетях у багатьох містах по Україні молилися за Амінину душу.