Єдність у розмаїтті

«Свято абсурду»

Як ми сприймаємо «жіночий день» сьогодні? Чи потрібно його відзначати, якщо так – то як? І чому на Жіночий Марш за рівність, який проходить сьогодні в Києві, варто виходити всім, а не тільки дівчатам? Про це ми вирішили поговорити із чоловіками, яким відкликаються питання толерантності та рівних прав.

Сергій Моргунов, режисер, продюсер WeAreBuro

На мою думку, Марш жінок мають відвідувати чоловіки, бо ця проблема не є суто жіночою. Своєю присутністю я хочу саме на цьому наголосити. На жаль, поширена риторика боротьби за рівні права часто схиляється в крайнощі й опозицію до чоловіків, що далеко від мого розуміння рівності. Здорового суспільства на образах і ненависті не побудуєш. Я йду за загальнолюдські цінності. Право людини обирати, ким бути, чим займатися, мати рівні можливості та умови. Право на те, щоб тебе оцінювали за особистісні якості, незалежно від статі, кольору шкіри або віку.

Звісно, восьме березня – для мене свято. Свято абсурду. Криве дзеркало. В пострадянських країнах воно зібрало до купи більшість стереотипів про жінку, задля боротьби з якими, власне, фемінізм і виник. Це перетворилося на підміну понять і відведення уваги від головної проблеми. Звичайно, любити та дарувати квіти приємно, але для цього не потрібний спеціальний день раз на рік.

Так, сьогодні дівчата отримують освіту, займають високі посади в комерційних і державних структурах, можуть мати професію, яку забажають. Але досі для цього доводиться робити неабиякі зусилля. Наприклад, у трудовому кодексі дискримінаційну статтю, за якою людину могли звільнити лише через стать, відмінили лише наприкінці 2015 року. В армії дозволили нести службу на будь-якій посаді лише тиждень тому. Якщо не помиляюсь, у дипломатичному світі лише нещодавно почали давати жінкам посади, і сьогодні Україну представляють лише 6 послинь. Чув, у багатьох структурах жінки чомусь отримують меншу зарплатню за чоловіків, маючи однакові посаду та повноваження. Мені пощастило не стикатися з цим особисто. У нас на побутовому рівні досьогодні дуже розповсюджений сексизм. Його багато в навчальних закладах, на роботі, в повсякденному житті. Просто час дорослішати та говорити про ці проблеми.

 

Олексій Золотарьов, скульптор

Якби я таки вийшов на цей Марш, то перед усім підтримував би бажання жінок мати всі права в повній відповідності до прав людини. Людство вже знаходиться на шляху до рівності за кольором шкіри, розрізом очей чи ґендерними відмінностями, всі ми люди, і всі мають мати рівні права та відповідальності…

Утиск іншого – це природа слабкого. Будь-які прояви нетерпимості – це насамперед невпевненість у собі. Важливо відстоювати свої права. Важливо, щоб чоловіки до кінця визнали, що людина є людина, і не має бути утисків на роботі, неповаги, меншої платні за ту ж саму роботу, заборони на виконання тих чи інших обов’язків чи то офісі, чи то в сім‘ї. Одним словом, це добре, що є люди, які борються за це. Але мені не подобається, коли це стає таким собі мейнстрімом, коли цим починають спекулювати. Україна повільно, але наздоганяє цивілізований світ у цій сфері, і це добре. Завдання держави – дбати про це та попереджати неґативні меседжи в цьому напрямі, а от спекуляцій має бути менше з усіх сторін.

 

Денис Маноха, фотограф

Я підтримую те, що жінки та чоловіки повинні мати рівні права. У той же час фемінізм, як і будь-який рух за чиїсь права, схильний до радикалізації та місцями приймає страшні форми. Зрозуміло, будь-які плюшки, отримані тільки за рахунок статі, – це дивно. Але важливо пам’ятати те, що, хоч чоловіки і жінки повинні мати абсолютно рівні права, ми різні – і це нормально…

 

Роман Хімей, режисер, художник

Вихід на Марш жінок несе для мене, насамперед, святу місію об’єднання заради Правди. Тільки через об’єднання можна вивільнити енергію для боротьби. Голос волаючого в пустелі має бути почутим.

До політичного походження святкування 8 березня ніяких претензій не маю. Я проти одомашнення ідеї цього свята, яке виникло свого часу в країнах «Радянського блоку». А тюльпан, який дарують, нехай символізує жінку, яка прожила своє життя ніби зі «скрученим звуком». Ця квітка – жінка, яку не почули або якій не дали сказати.

Фемінізм для мене – це героїчна історія боротьби людей за рівність, незалежно від їхньої статі. Розпад «тисячолітнього царства» СРСР повернув Україну назад в Історію. Частина громадян не до кінця усвідомили це. Нерозуміння фемінізму – це нерозуміння Історії, це втрата людяності.

 

Юрій Поворозник, головний редактор сайту Vertigo

Довгий час 8 березня було класичним днем «не забути зробити подарунок і купити квіти». В останні кілька років багато що змінилося, в тому числі завдяки інтересу до теми ґендерної нерівності. 8 березня – це Міжнародний день боротьби за права жінок. Так що потрібно займатися профільною справою. При цьому я не вважаю подарунки та квіти в цей день криміналом. Головне – це усвідомлення. Тому тут важливіше риторика.

Фемінізм – це прекрасно. Шкода, що багато хто таврує його, не розбираючись у деталях. Все ж фемінізм – це про свободу, а не про те, щоб хтось не притримував двері або «так шо, бити жінок тепер нормально?». Я щиро співпереживаю і як можу допомагаю руху, але не люблю називати себе феміністом. Не вірю я, що чоловік може бути феміністом – все ж занадто багато переховується від нашого погляду через виховання і громадську думку. Так що я зазвичай не поспішаю з власними висновками, а слухаю «профільних фахівців», після чого вже аналізую комплексну ситуацію. Із боку багато проблем виглядають смішно, поки не зрозумієш, наскільки це важливо.

 

Олексій Педосенко, Head of new business у Platfor.ma

Напевно, я проти нерівності в головах. Мені здається, піти на Марш жінок – це хороший спосіб заявити: дивіться, ми, чоловіки, теж тут, і ми не ставимося до жінок, як до «берегинь» і «слабкої статі». Чим краще це будуть розуміти і чоловіки, і жінки – тим ближче суспільство буде до рівноправності. Це ще й спосіб показати максимальній кількості дівчаток і жінок, що свободу вибору їм ніхто не подарує – її потрібно брати самостійно, потрібно усвідомлювати, що перед ними – таке ж поле для можливостей, що і у чоловіків. А якщо десь і є перепони, то ось вони, люди, які вийшли на Марш, і ми допоможемо з ними боротися.

8 березня – це просто дата в календарі, коли сто років тому щось зрушилося з місця в сторону здорового ґлузду. Нехай цю дату всерйоз святкують ліві активісти, але це лише день, коли відбулася важлива історична подія. Якщо так уже сталося, що це вихідний, то добре – давайте використаємо його, щоб вийти на марш проти фізичного та ментального насильства, за рівний голос жінок у суспільстві.

До фемінізму я ставлюся приблизно так само, як і до здорового ґлузду: принципи фемінізму цілком із ним узгоджуються, а навіщо бути проти чогось природного та логічного?

anywellmag.com
Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ