Єдність у розмаїтті

ЄС – УКРАЇНІ: СКАСУВАННЯ ВІЗ ПОКИ ЩО НЕ БУДЕ…

Богдана КОСТЮК

22 листопада 2010 р. ЄС та Україна узгодили План дій з візової лібералізації, кінцевою метою якого визначено запровадження для українців вільного в’їзду та перебування у країнах Євросоюзу. Півтора роки по тому прогрес України на шляху до безвізового режиму з ЄС експерти називають нерівномірним та диспропорційним. А отже, очікувати на щасливе закінчення шляху – скасування Шенгенських віз для українців – не варто.

Одразу після підписання Плану дій у Києві сподівалися, що його пункти (параграфи) буде виконано до кінця 2013 р., і тоді ж українці зможуть відвідувати країни Євросоюзу без віз. Але традиційно «не так сталось, як гадалось»: на сьогодні, Україна досягла очевидних успіхів у царині облаштування держкордону та запровадженні контролю за міґраційними потоками, частково виконала вимоги у царині безпеки, і фактично провалила правозахисну та антидискримінаційну сфери. Так, як стверджують експерти громадського консорціуму «Європа без кордонів», чинна влада досі не ухвалила «всеохоплюючого антидискримінаційного законодавства, як це рекомендовано моніторинґовими органами ООН, Ради Європи… для забезпечення ефективного захисту від дискримінації». При цьому йдеться про дискримінацію за національною, релігійною, статевою та соціальною ознаками.

До того ж, на сьогодні в Україні сама галузь, яка мала би займатися боротьбою з дискримінацією, опинилась у позиції того, кого дискримінують. Так, за словами відомого експерта Наталії Беліцер, унаслідок адміністративної реформи колишній Комітет у справах національностей та релігій було розформовано, його повноваження перейшли до створеного у міністерстві культури відділу – але при цьому означене міністерство не має відповідних повноважень, прописаних у законі. «Фактично, нині захист національних і релігійних громад здійснюється завдяки «чесному слову» окремих політиків і чиновників. До того ж, цей захист здебільшого зводиться до поширення думки про «правильність» однієї з християнських конфесій та про необхідність захищати одну з мов національних меншин, котра, за європейськими стандартами, аж ніяк не виглядає «меншиною» чи утисненою…», – пояснює експерт.

Координатор програм консорціуму «Європа без кордонів» Олександр Сушко додає: «Яким би демократичним не вважали в Україні законодавство із захисту прав національних меншин та надання ґарантій недискримінації, – але відповідним законам виповнилось або виповниться незабаром по десять років. А отже, воно має бути переглянуте, як таке, що не відповідає реаліям сьогодення. Доповнень вимагають і закони, які стосуються політичної реабілітації та відновлення прав осіб, депортованих на основі етнічної приналежності, та їхніх нащадків».

Також, неґативну оцінку отримав новий законопроект «Про боротьбу з екстремізмом»: окремі положення документа можна використати для обмеження прав і свобод громадян України. А отже, перш ніж розглядатись у Верховній Раді, він має бути доопрацьованим згідно з європейськими стандартами. До цього закону варто додати положення, які визнають необхідність покарання за розпалення міжетнічної ворожнечі, за злочини, скоєні на національному ґрунті тощо. Адже, як визначає Н. Беліцер, «це доволі актуально для українського суспільства, в якому побільшало випадків расизму, ксенофобії та нападів на представників уразливих етнічних груп і пошукачів притулку».

На думку експертів, розроблена Міністерством юстиції Національна стратеґія проти дискримінації у цілому відповідає європейським стандартам і є важливою для євроінтеґрації України, але говорити про її прийняття та реалізацію наразі зарано, – визнають українські експерти. «Стратеґія також передбачає реалізацію міжнародних принципів та стандартів у національному законодавстві, розвиток і втілення державних та реґіональних програм боротьби та протидії дискримінації, що відповідає і міжнародним конвенціям, і Конституції України. Але ми спостерігаємо свідоме затягування окремим політичними силами ухвалення цієї стратеґії, що свідчить серед іншого і про відсутність порозуміння між владними елітами та громадою», – визнають експерти.

Відтак, немає Стратеґії і законів, які ґарантують рівність усіх громадян України – немає безвізового режиму з Євросоюзом. Гучні арешти опозиціонерів не замінять серйозної боротьби з корупцією, а приватизація національних пам’яток історії та культури окремими релігійними громадами або нуворишами аж ніяк не наблизять життя усередині України до європейських стандартів.

За підсумками засідання експертної ради 20 лютого у Києві «Як Україна виконує План дій з візової лібералізації?» у рамках «Європейської програми» Міжнародного фонду «Відродження».