Єдність у розмаїтті

Коментар до закону про державну мову

Володимир КУЛИК

Одразу після ухвалення закону про державну мову президент Порошенко заявив, що «Повага до прав людей, які говорять російською та іншими мовами – це теж важливо. Це – європейська практика, якої ми неухильно дотримуємось і будемо дотримуватися».

У зв’язку з цим хочу дещо пояснити:

1. Закон спрямований не на обмеження прав російськомовних громадян, а на забезпечення прав україномовних, які досі повсякденно порушуються.

2. Щоб забезпечити право громадян уживати української мови в різних ділянках, від спілкування з чиновниками до користування інтернетом, він має обмежити право чиновників і надавців послуг це право порушувати, незалежно від того, є ці порушники російськомовними, україномовними чи англомовними.

3. Закон регулює мову публічних (не лише державних) практик, у яких громадяни реалізують своє право вживати українську мову, тому накладає обмеження на вибір мови людьми, що виконують посадові обов’язки – в межах виконання цих обов’язків. Тієї миті, коли людина перестає надавати послуги й починає одержувати, вона з обмеженої законом стає ним захищеною. На моє глибоке переконання, підкріплене тривалим вивченням практики демократичних країн, цей захист вартий певних обмежень.

4. Не забороняючи вживання інших мов усюди, де для нього є можливості й добра воля, закон не дає їх носіям ҐАРАНТОВАНОГО ПРАВА вживати їх у всіх практиках, як українську. Це може здаватися несправедливим щодо носіїв інших мов, але є неуникним навіть у країнах із давніми демократичними традиціями й достатніми ресурсами на творення мовної інфраструктури. Водночас певний установлений міжнародними документами обсяг мовних прав меншин українська меншина має та конче буде забезпечувати. Але це зовсім не те саме, що зберігати успадковані від імперських часів ПРИВІЛЕЇ мови, яка є не меншинною, а в багатьох ділянках досі панівною...

Леґалізація російської мови сприятиме марґіналізації української, а отже, буде чинником не компромісу, а конфлікту. Усвідомлення цієї загрозливої перспективи, гіпертрофоване пов’язуванням офіційного статусу російської мови зі сприянням сепаратизмові, зробило повторення КіКо категорично неприйнятним для переважної більшості прибічників української мови та західного вектора розвитку України. А отже, спроба повернути цей статус у законодавче поле викличе активні протести й посилення суспільної напруги.

А головне, це ніяк не сприятиме припиненню війни й поверненню Донбасу, бо воно залежить не від компромісу між мовними групами всередині українського суспільства, а від компромісу між Україною та Росією, чи навіть між Україною, Росією та Заходом. І цього компромісу одна зі сторін зовсім не хоче, незалежно від статусу мов.

facebook.com
Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ