Єдність у розмаїтті

УПОВНОВАЖЕНИЙ З ПРАВ ЛЮДИНИ ВІДЗВІТУВАВ ПЕРЕД ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ

7 лютого 2012 р. у Верховній Раді України відбулося представлення щорічної доповіді Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової «Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні». Доповідь опубліковано на сайті омбудсмана.

В окремому розділі доповіді увагу влади і суспільства привернуто до питань етнонаціональної політики та дотримання прав національних меншин, що проживають на теренах України.

Постійний моніторинґ Уповноваженого з прав людини, а також численні звернення від лідерів громадських об’єднань свідчать про порушення прав національних меншин на освіту, вивчення та навчання рідною мовою, політичне представництво в органах законодавчої і виконавчої влади, доступ до інформації, культурного надбання, дискримінацію за національною ознакою.

Особливе занепокоєння омбудсмана викликає ситуація, коли в умовах ґлобальної фінансово-економічної кризи питання етнонаціональної політики, на жаль, стають дедалі другоряднішими. Всупереч чинному закону «Про національні меншини в Україні» рік від року статус центрального органу з реалізації державної етнонаціональної політики знижувався від міністерства до відділу у Міністерстві культури.

З цієї причини гальмується удосконалення нормативно-правової бази у сфері міжнаціональних відносин, зокрема прийняття «Концепції державної етнонаціональної політики», нової редакції закону «Про національні меншини в Україні», законопроекту «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

Вкрай неґативні тенденції намітились у сфері етнонаціонального розвитку, зокрема на реґіональному рівні. Так, швидкими темпами скорочується мережа національних громад, якщо 2009 р. їх нараховувалося близько 1800, то на 1 січня 2011 р. ця кількість скоротилась і складає 1458, лише третину з них забезпечено приміщеннями. Через відсутність фінансової підтримки значно скоротилася мережа недільних шкіл із вивчення рідних мов, звичаїв і традицій, зокрема на сьогодні їх лише 570.

Попри те, що останнім часом в Україні сталися певні позитивні зрушення щодо протидії будь-яким проявам дискримінації, расизму та ксенофобії до Уповноваженого з прав людини продовжують надходити численні звернення представників національних меншин, іноземців, осіб без громадянства, біженців щодо дискримінації за національною чи расовою ознакою.

Причини відповідних тенденцій криються у зростанні соціальних й економічних проблем у суспільстві, невідповідності механізмів правозастосовної практики, відсутності діалогу громадських об’єднань з органами влади, неефективній державній політиці з профілактики відповідних явищ у молодіжному середовищі.

Із метою запобігання будь-яким проявам нетерпимості або упередженого ставлення до осіб з огляду на їхню національну та расову належність омбудсман вважає за потрібне повернутися до відновлення роботи Міжвідомчої робочої групи з питань протидії ксенофобії, міжетнічній та расовій нетерпимості та проведення системних заходів, передбачених Планом з протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації в українському суспільстві на 2009–2011 рр.

Як зазначається у доповіді, край важливим, на думку Уповноваженого з прав людини, є якнайшвидше ухвалення парламентом законодавчого акта, який би визначав концептуальні основи державної етнонаціональної політики, містив адекватне українським реаліям тлумачення етнополітичних понять і термінів. Прийняття низки законопроектів у сфері міжетнічних відносин відповідно до європейських стандартів у галузі прав людини створить належне правове підґрунтя для врегулювання суперечливих тенденцій етнополітичного розвитку.

На думку омбудсмана, збереження мовного розмаїття в Україні, формування належного правового захисту, подальшого розвитку і функціонування мов етнічних спільнот значною мірою залежатиме від внесення змін до закону «Про ратифікацію Європейської хартії реґіональних мов або мов меншин». До переліку мов, що потребують захисту і перебувають на межі зникнення, обов’язково має бути включено ромську, караїмську і кримчацьку.

Нагальною проблемою є також прийняття Закону «Про мови в Україні». На основі глибокого аналізу сучасного стану розвитку етномовних процесів в Україні має визначатися порядок надання статусу реґіональних мов та їхнє використання з урахуванням адміністративно-територіальної структури та етнічного складу населення.

У доповіді наголошується, що органами державної влади проіґноровано питання оприлюднення доповіді Комітету експертів про застосування Хартії Україною та Рекомендації RecChL (2010)6 щодо застосування Європейської хартії реґіональних мов або мов меншин Україною, які було прийнято Комітетом міністрів РЄ ще 7 липня 2010 р.

Уповноважений з прав людини поділяє стурбованість представників кримських татар, ситуацією щодо тривалого зволікання з прийняттям закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» і затвердженням державної «Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їхньої адаптації та інтеґрації в українське суспільство на період до 2015 року» строк дії якої закінчився ще 30 грудня 2010 р.

Слід зауважити, що зазначений вище законопроект було прийнято Верховною Радою України 24 червня 2004 р. Однак Президентом України його було повернуту на доопрацювання та приведення у відповідність до Конституції та інших законів країни. На жаль, до цього часу його не було внесено для повторного розгляду Верховною Радою України.

Прийняття зазначених правових актів дасть змогу визначити реальні потреби у державних фінансових ресурсах, земельних ділянках і фактичний стан розселення депортованих, задоволення їхніх соціально- культурних потреб.

Україна зазнає постійної критики з боку міжнародних організацій, зокрема Ради Європи, ООН, ECRI щодо дискримінації ромів, порушення їхніх прав на освіту, соціальний захист, паспортизацію, медичне обслуговування, доступ до державних послуг.

19 вересня 2011 р. Європейська комісія з питань боротьби з расовою дискримінацією надіслала Уповноваженому з прав людини рекомендації із загальної політики. Одним із шляхів імплементації цих рекомендацій та вирішення проблем соціалізації ромського населення має стати підготовка та затвердження державної «Програми задоволення національно-культурних потреб ромів на період до 2015 року» з відповідним бюджетним фінансуванням.

Запобігти системним порушенням прав національних меншин, сформувати оптимальну модель етнополітичного розвитку можна лише утворивши Державну службу у справах національностей, а також поновити роботу дорадчої Ради представників всеукраїнських громадських організацій національних меншин при Президентові України.

Влас. інформ.
Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ