Єдність у розмаїтті

ДОКУМЕНТИ КРИМСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ КОЛИШНІХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ

17–24 травня група радянських правозахисників на запрошення голови Медлжлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва взяла участь у меморіальних заходах, присвячених пам’яті жертв ґеноциду – депортації 18 травня 1944 року. Про перебіг подій у Криму в ці пам’ятні дні розповідають учасники зустрічі на сторінках «Форуму». Ми також вважаємо за необхідне опублікувати повні тексти прийнятих у Сімферополі документів.

Заява про заснування Кримського форуму – щорічної наради політичних в’язнів комуністичного режиму та правозахисників

За трохи більше ніж 20 років з часу розпаду світової комуністичної системи в політичному та економічному житті незалежних держав, що утворилися на посткомуністичному просторі, відбулися кардинальні зміни.

Однак, хоч як різняться ці зміни, стан громадянських прав і свобод людини в низці посткомуністичних держав заслуговує на пильну увагу, а часом і вимагає негайного реагування з боку міжнародних інститутів і правозахисних організацій. У таких країнах, як республіки Центральної Азії, Вірменія, Бєларусь, Росія, Україна, вже мало або має місце стрімке згортання демократичних процесів, яке супроводжується переслідуваннями політичної опозиції та громадянських активістів.

Ми вважаємо надзвичайно важливим якнайшвидше залучити міжнародну спільноту до процесів, що пов’язані з відродженням прав народів, яких було вигнано радянським режимом з їхніх історичних земель. Ми підтримуємо ініціативу Меджлісу кримськотатарського народу про проведення восени 2012 року Міжнародного форуму щодо відновлення прав кримськотатарського народу на своїй Батьківщині, забезпечення його безпеки й ґарантій розвитку в Україні.

Водночас, прагнучи забезпечити спадкоємність правозахисного руху колишнього СРСР в діяльності інститутів громадянського суспільства в пострадянських державах, ми оголошуємо про створення Кримського форуму – наради політичних в’язнів комуністичного режиму і правозахисників, яку скликатимуть у Криму щорічно.

Ми доручаємо створеній нами Робочій групі в термін до 1 вересня 2012 року випрацювати та узгодити з усіма політичними в’язнями комуністичного режиму та правозахисниками, які поділяють ідею створення Кримського форуму, організаційні документи, що визначають склад учасників, порядок і час скликання, формування порядку денного і процедуру прийняття рішень.

Людмила Алєксєєва, Вардан Арутунян, Владімір Буковскій, Пьотр Ґлєбовіч, Наталія Ґорбанєвская, Андрій Григоренко, Мустафа Джемілєв, Йосиф Зісельс, Валерій Калабугін, Сєргєй Ковальов, Алєксандр Лавут, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Алєксандр Подрабінек, Петер Реддавей, Євген Сверстюк, Айше Сеітмуратова, Алєксєй Смірнов, Ізет Хаіров, Олесь Шевченко, Татьяна Янкєлєвіч

19 травня 2012 р., Сімферополь, Крим, Україна

На захист прав кримськотатарського народу

Репресовані народи колишнього СРСР стоять у черзі до міжнародного трибуналу, і кожен має свій рахунок. Треба віддати честь кримськотатарському народу за його мужність у відстоюванні правди, потоптаної комуністичним імперським режимом. Сталінські карателі мали свої плани на кримську землю. Господар землі був для них завжди ворогом. Вони його знищували в кримінальному стилі: раптовий напад і замітання слідів.

На початку 90-х імперія впала, і світ змінився. Але не змінилася кримінальна психологія комуніста, співучасника злочину. Навіть коли він засідає у законодавчому органі в епоху засуджування методів нацизму і комунізму.

16 травня 2012 року у Верховній Раді України розглядався законопроект «На захист прав кримськотатарського народу та інших національних спільнот, депортованих з території України».

Історія всім відома. Злочини Сталіна засуджені його ж учнями і всім ХХ з’їздом комуністичної партії. І не чути було іншої думки комуністів 50-х років. Здавалося б, нинішні ожирілі і безідейні комуністи мали б лише покліпати очима як причетні до замовчування правди про народ пограбований та оббріханий.

Але лідер комуністів депутат Петро Симоненко стоїть на порядок нижче навіть від сталінських комуністів, які просто зі страху схвалювали та виконували волю вождя. Депутат Симоненко готовий оббрехати цілий народ і ще раз засудити його без доказів, безсоромно повторюючи арґументи енкаведистів-карателів. Депутат-комуніст проти справедливості щодо скривджених. Він безсоромно звинувачує, і то не в буфеті, де збираються його однодумці, а з трибуни парламенту. І мовчать відповідальні особи – Президент і Голова уряду. І всі шоковані нахабною брехнею політичного негідника.

Чи не тому й досі цивілізований світ не поважає Верховну Раду України, як не поважав Верховної Ради УРСР? Бо кого поважати, коли там з трибуни можуть виступати політичні банкроти, рекетири та корупціонери.

Все це стало можливим лише тому, що комунізм іще не засуджений за злочини проти людства поряд із нацизмом.

Доки ж може український народ годувати своїх «представників», які принижують його у своїх власних очах і в очах усього світу?!

Колишні політичні в’язні комуністичного режиму: Йосиф Зісельс, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Зорян Попадюк, Євген Сверстюк, Олесь Шевченко, а також ті, що приєдналися до них: Вардан Арутунян, Владімір Буковскій, Пьотр Ґлєбовіч, Андрій Григоренко, Наталія Ґорбанєвская, Алєксандр Лавут, Алєксандр Подрабінек, Айше Сеітмуратова, Алєксєй Смірнов

19 травня 2012 р., Сімферополь, Крим, Україна

Майбутньому Росії загрожує її минуле

Ми, колишні політв’язні та учасники демократичного руху в СРСР і Польщі, оцінюючи нинішню ситуацію в Росії, вважаємо за належне звернути увагу громадськості на таке. В Росії стрімко відроджуються методи авторитарного державного правління, що його практикували в Радянському Союзі. Сенс демократичних інститутів, створених чи задекларованих Конституцією 1993 року, вихолощується, внаслідок чого торжествує не демократія, а її імітація, властива «соціалістичній демократії» в СРСР. Свобода друку обмежується явною або прихованою цензурою, свобода маніфестацій стикається з поліцейським насильством, політична конкуренція придушується, суди залежні від виконавчої влади, міра фальсифікацій на парламентських і президентських виборах наближається до радянського рівня. Поява в’язнів сумління – ще одна і, можливо, найтривожніша ознака політичного неблагополуччя в Росії. Систематичне придушення громадянських свобод і прав людини неминуче призводить до створення тоталітарної держави і, як ми добре знаємо з власного досвіду, до масових політичних репресій.

Ми хочемо застерегти російське суспільство від подібного політичного сценарію. У поверненні до тоталітаризму немає нічого неможливого, хоч яким диким це видається нам у XXI столітті. Свободу слід постійно захищати та відстоювати від посягання з боку політиків, яких цікавлять лише вигода, особисті амбіції й жадоба непомірної влади.

У зв’язку з цим ми звертаємо увагу демократичної опозиції в Росії на небезпеку відродження прорадянських і шовіністичних сил під прапорами протестного руху. Держава, заснована на свободі, і демократія, заснована на рівності прав, ніяк не узгоджуються з ідеологією цих рухів. Співробітництво з ними в опозиції до нинішньої влади надає їм незаслуженої респектабельності та загрожує тяжкими наслідками в уже не такому й віддаленому майбутньому.

Ми заявляємо про підтримку зусиль громадянського суспільства в Росії вернути країну на шлях демократичного розвитку. Ми, кожен у міру своїх сил і можливостей, будемо підтримувати ці зусилля усіма доступними нам засобами.

Вардан Арутунян, Владімір Буковскій, Пьотр Ґлєбовіч, Наталія Ґорбанєвская, Андрій Григоренко, Мустафа Джемілєв, Йосиф Зісельс, Валерій Калабугін, Сергєй Ковальов, Алєксандр Лавут, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Алєксандр Подрабінек, Петер Реддавей, Євген Сверстюк, Айше Сеітмуратова, Алєксєй Смірнов, Ізет Хаіров, Олесь Шевченко, Татьяна Янкєлєвіч

19 травня 2012 р., Сімферополь, Крим, Україна

Про ситуацію в Україні

Ми, колишні в’язні комуністичного режиму та правозахисники, що зібралися в Криму вшанувати пам’ять жертв ґеноциду кримськотатарського народу, не можемо не висловити свою думку щодо ситуації в Україні. Для нас права людини ніколи не були внутрішньою справою хоч якої країни, і ми оцінюємо те, що відбувається в Україні, саме з цієї перспективи.

Події останніх двох років, зокрема згортання демократичних процесів і початок міжнародної ізоляції України, – це тривожні симптоми погіршення ситуації. Порівнюючи нинішнє положення з минулим, ми не бачимо інших аналоґів, окрім як відродження під українськими національними прапорами типових ознак радянської влади.

До останніх ми відносимо, зокрема, нехтування елементарними демократичними принципами, іґнорування прав людини і прав народів, перетворення більшості ЗМІ на інструменти влади, потоптання принципів парламентаризму і перетворення парламенту на маріонетку авторитарного режиму.

Сьогодні вибіркові, а завтра масові репресії: судові процеси з безсумнівним политичним підтекстом однозначно свідчать про те, що для усунення з політичної арени своїх опонентів влада не гидує жодними методами. Ми вважаємо, що слід негайно звільнити Юлію Тимошенко, Юрія Луценка, Валерія Іващенка, Георгія Филипчука та інших політичних в’язнів останніх двох років.

Ми бачимо особливу небезпеку в тому, що вперше з часу незалежності України в її керівництві перебуває политична сила, яка не готова віддавати влади в принципі, навіть якщо програє вибори. Готовність до компромісів вона сприймає як слабкість, шанобливу мову міжнародної дипломатії – як ознаку нерішучості та браку сили.

Ми закликаємо всі сили українського суспільства, які не піддалися на шантаж і погрози, підкуп і демагогію, об’єднати свої зусилля для порятунку України. Доля української державності – в руках українських громадян. Демократія неможлива без усвідомлення кожним громадянином своєї особистої відповідальності за стан справ у країні та без готовності активно і цивілізовано обстоювати свої права.

Ми звертаємося також до міжнародної спільноти, яка зберегла вірність принципам європейської цивілізації та не розмінює ці цінності на догоду комфорту: успіх української демократії – це ключ до цивілізаційного перетворення всього посткомуністичного простору. І навпаки, поразка української демократії – це пряма загроза відродження геополітичного утворення, яке несе небезпеку життєвим інтересам усього світу.

Людмила Алєксєєва, Вардан Арутунян, Владімір Буковскій, Пьотр Ґлєбовіч, Наталія Ґорбанєвская, Андрій Григоренко, Мустафа Джемілєв, Йосиф Зісельс, Валерій Калабугін, Сєргєй Ковальов, Алєксандр Лавут, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Алєксандр Подрабінек, Петер Реддавей, Євген Сверстюк, Айше Сеітмуратова, Алєксєй Смірнов, Ізет Хаіров, Олесь Шевченко, Татьяна Янкєлєвіч

19 травня 2012 р., Сімферополь, Крим, Україна