Єдність у розмаїтті

ВИ МАЄТЕ ПРАВО ГОЛОСУ – НЕ ЗАГУБІТЬ ЙОГО!

11 жовтня гостем головного директора ТВi у щотижневій авторській програмі передачі «Вечір з Миколою Княжицьким» був Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук). Темою розмови були наступні вибори в Україні. Пропонуємо увазі читачів цю розмову і сподіваємося, що позиція Глави Греко-Католицької Церкви допоможе розібратися у багатьох аспектах моральних проблем, пов’язаних з вибором, від якого залежить подальша доля країни. (Ми зупинилися на цьому інтерв’ю ще й тому, що більшість телеглядачів країни через переслідування опозиційного телеканалу позбавлена можливості бачити такі потрібні нашому суспільству передачі, підготовлені журналістами з високою громадянською відповідальністю.)

— Ваше блаженство я вдячний Вам, що погодилися на це інтерв’ю у справді непростий час. В українців завжди непрості часи, але є відповідальні і менш відповідальні. Тепер саме відповідальний непростий час. Відповідальний тому, що важливо, як і за кого ми проголосуємо, з чим ми підходимо до цих виборів. Мене особисто дуже дратує, й то не лише мене, а й багатьох іноземних спостерігачів, підкуп виборців, використання адміністративного ресурсу. Люди вже розуміють, що можна сьогодні взяти 100 гривень, а потім п’ять років бути голодним, або бути відповідальним за те, що ти не за того проголосував. Але є й такі твердження, що треба брати від усіх. Але якщо ти взяв, а інакше проголосував, то це обман, а якщо взяв і проголосував так, як каже той, що дає, то це підкуп. Як людям вирішувати цю моральну дилему?

— Ми поділяємо стурбованість – і вашу, і цілого суспільства з тим, як відбуваються ці передвиборчі перегони. Дуже багато спостерігачів, яким я схильний вірити, називають їх чи не найбруднішими в історії незалежної України. Ми дійсно бачимо, що є факти безсоромного підкупу виборців, в тому числі навіть і духовенства, маніпуляції релігійними почуттями виборців з чіткою метою. Це не може нас не турбувати.

— Ми відверто говоримо і були такі ролики на телебаченні, де представники різних церков, в тому числі і греко-католицької висловлювали публічні подяки кандидатові. Ну, мабуть люди справді допомагали тій чи іншій церкві, але чи правильно так робити священику?

— Чесно кажучи, коли я бачив такі ролики – мені було соромно. І соромно за тих кандидатів, що вдаються до таких дешевих трюків, і за наше духовенство, яке справді на те йде. Можливо за це потрібно буде каятися і перепрошувати і Господа Бога, і наших виборців. Я категорично проти такого твердження, що «беріть у того, хто дає, а відтак голосуйте по совісті», тому що це є, з одного боку, – заклик до корупції людської душі, до внутрішнього роздвоєння: кажу одне, а роблю – цілком інше. Коли йдеться про духовних осіб чи провідників нашої держави, то думаю, що це є поведінка негідна жодного провідника. Тому, чи це є духовенство, чи вірні, які можливо вже взяли щось у когось, то сьогодні ще є нагода віддати, є нагода покаятися. Я думаю, що ніколи не слід торгувати своїм сумлінням, яке церква називає голосом Божим у душі і яке є найвизначнішим внутрішнім компасом. Тільки тоді ми справді по-християнськи зможемо пережити час передвиборчих перегонів і безпосередньо перейти до нашого особистого вибору.

— Багато людей, які вкладали великі надії у незалежність, у те, що ми швидко станемо європейською країною і все буде чесно, часто розчаровані, оскільки попри їхнє голосування життя кращим не ставало. У людей складається враження, що може взагалі не варто йти на вибори, бо від них нічого не залежить. Щоби Ви і Церква назагал сказали б таким людям? Що зробити, аби відновити віру? І чи справді майбутнє залежить від людей, чи лише від тої влади, яку ми вибираємо?

— Ну, в мене є добра вістка для людей, що відчувають себе розчарованими, – виборами життя не закінчується. Можливо вибори є своєрідним тестом на зрілість і громадянського суспільства, і влади, і нашої особистої зрілості як громадян цієї держави. Розчаровуватися в такій ситуації може лише той, хто думав, що за нас хтось збудує демократичну вільну українську державу або що хтось за нас чогось не зробив. Тому, той, хто так думав, переживає розчарування дитини, яка дорослішає Ми, як суспільство, вже мусимо нарешті подорослішати.

Добра вістка полягає в тому, що ми маємо можливість нашим особистим вибором змінити обставини життя і саму систему влади у суспільстві. Тому що все залежить від нас.

Добра вістка полягає в тому, що ми можемо протистояти злу. Але добре ми будемо робити лише тоді, коли робитимемо це разом. От ви кажете, що всіх українців об’єднує розчарування, а я хотів би, аби всю Україну об’єднало бажання змінити все те, що нам сьогодні не подобається. І ми маємо ту силу, оскільки маємо можливість вибирати. Якщо ми тою можливістю нехтуватимемо або нею торгуватимемо, її заберуть, і тоді ми будемо знов комусь нарікати і розчаровуватися.

Думаю ми маємо можливість будувати власний дім, власну вільну незалежну Україну.

— Щодо власного дому. Хочу запитати про молодих людей, які часто хочуть цей дім покинути. І розчаровані батьки спонукають їх до того, кажучи що в цій країні нічого доброго не буде. У 90-ті молодь обіймала активну громадянську позицію – згадаймо студентську революцію на Майдані, численні громадські акції. Нині молодь не така активна. Щоби ви сказали молодим людям, які вперше йдуть голосувати, або тим, кому до 25 років, просто молодим людям. Чим їм керуватися, коли вони йдуть на ці вибори?

— Найперше я хотів би звернутися до тих, хто голосує вперше. Я маю інформацію, що цього разу таких молодих людей буде аж 7 мільйонів. Це є потужна сила, яка може справді дуже багато змінити, але тільки у себе вдома. Я би хотів особливо заохотити наших молодих дівчат і хлопців, щоб вони самостійно свідомо і добровільно, відчуваючи з юнацьким запалом, де є правда, за ту правду голосували. Вони можуть потужно повпливати на результат цих виборів.

Щодо спокуси деінде шукати кращого дому. Я нещодавно повернувся із Швейцарії, де ми мали нагоду спілкуватися з єпископами з різних країн Європи. І всі говорили про те, що сьогодні молодь хоче подорожувати для того, аби побачити інші суспільства, інші системи тощо. Але насправді відчути, що я щось можу зробити у суспільстві, можна тільки у себе вдома. Думаю, що ми в Україні можемо набагато більше, ніж деякі суспільства у Європі.

Минулого року я випадково в Римі потрапив на маніфестацію руху «Захопи ВолСтріт!» Я бачив молодих дівчат і хлопців, які протестували проти того, що їх в Італії вважають втраченим поколінням. Кажуть, що європейська молодь сьогодні не хоче жити, оскільки не може щось змінити. Я думаю, що в Україні наша молодь може дуже багато змінити, але вона мусить не піддаватися на жодні маніпуляції і тиск. Молодь завжди хоче бути вільною. Тому я закликаю: «Будьте собою, будьте вільними, голосуйте по правді. Ви маєте право голосу – не загубіть його!»

— Днями прочитав, що одна з православних церков в Україні дозволила своїм священикам брати участь у виборчому процесі. Як ви ставитися до того, аби священики йшли у владу, адже для багатьох людей вони є духовною опорою. А коли влада аморальна і корупційна, то дійсно, може краще, аби туди йшли священики, які сильні вірою, які хочуть добра, яким довіряють люди, і вони змінили б владу?

— Дякувати Богові, що у нас є різні думки, адже це є ознакою плюралізму мислення. Але позиція нашої Церкви відрізняється в цьому питанні від позиції православних Церков, оскільки ми вважаємо, що місце нашої Церкви не є у політичному суспільстві, ми не підтримуємо ідеї так званого політичного православ’я. Наше місце у громадянському суспільстві. І думаю, що найефективніше ми можемо боротися за кращу державу лише тоді, коли не братимемо хабарів, не даватимемо підкупити себе (чи то обіцянками, чи матеріальними вигодами), а боротимемося зі злом. А боротися зі злом ми можемо і повинні там, де Господь Бог нас покликав. Якщо йдеться про священнослужителів, то це учительське служіння Церкви. Тому наша Церква вважає себе покликаною виховувати людей, а не маніпулювати і не керувати. В тому є наша сила.

— Яким ви бачите ідеального політика? Дуже часто люди, що йдуть на вибори, не знають за кого голосувати – за багатого, що одразу, як вони сподіваються, всі двори заасфальтує, чи за інтелектуала або вченого? Якими цінностями Ви особисто будете керуватися при виборі кандидата?

— Я відповім, відштовхуючись від певної традиції Церкви. Розуміння політики – це є мистецтво будувати суспільство. Як кожне мистецтво воно є відображенням якоїсь істини, ідеї, ідеалу. Часто сама ідея влади у нас є дискредитованою. Тому влада, а особливо політична, асоціюється з моральним злом. Думаю, що ми мусимо перебороти це, адже дуже багато добрих людей сьогодні не хочуть йти у владу.

— А як зробити, щоб політика була гідною, адже хіба можна побудувати країну, якщо політикою в ній займатися соромно?

— Чесні люди повинні не боятися брати на себе відповідальність навіть за будівництво суспільства. Інакше воно дістанеться в руки нечесних людей. Коли хтось підсвідомо вважає, що політика є морально злою, і стає політиком, то дає у своєму сумлінні згоду поступати нечесно. Думаю, що однеце є цілком неправильно. Якщо згадати Ганді, то можна сказати, що сила цієї людини полягала в тому, що він жив так, як навчав. Він не ставив суспільних експериментів на інших. Він намагався втілити у власне життя ті ідеали, які прагнув втілити у суспільстві. Це була засада тих самих філософських шкіл античности, тобто мудрецем, філософом вважали того, хто жив тою філософією і ідеєю, яку проповідував. І тому він був вірогідним. Так само є й у Церкві. Справді вірогідним духовним лідером є той, хто живе відповідно до того, що він проповідує. Ми кажемо про когерентність слова і дії. Тож для мене ідеал політика мав би вимальовуватися з цих засад. Якщо би, наприклад, наші політики справді самі жили так, як вони хочуть, щоб жило суспільство, і перевіряли свої ідеї соціального будівництва, навіть соціальних змін, соціальних проектів, на власній родині і відповідно до тих засад жили самі, то були б кращими політиками.

Я би окремо хотів звернутися до тих, хто працюватиме на виборчих дільницях. До всіх тих, яких суспільство буде покликати, щоб вони де-факто були залучені до механізму виборів. Я хотів скерувати до них одне єдине гасло: «Не бійтеся!».

Не бійтеся тих, хто хоче на вас тиснути.

Не піддавайтеся на залякування і тиск тих, хто буде вас примушувати якимось чином маніпулювати голосами виборців чи шахрувати результати.

Не бійтеся, тому що в даний момент саме від вас залежать чесні вибори. Якщо і спостерігачі, і члени виборчих дільниць протистоятимуть злу, а ви маєте для цього особисту силу, то фальсифікації виборів не відбудеться.

Ми у нашій Церкві молимося за чесні вибори, і дехто починає з того кепкувати, які там чесні вибори, коли така брудна передвиборча кампанія. Але молитва – це є допомога тим, хто не хоче піддатися тиску. Це є допомога, яку наша Церква випрошує у Бога для тих, хто потребує відваги, для того, щоб поступати відповідно до свого сумління.

Тож не бійтеся! З вами Господь. З вами добрі наші громадяни, які не бажають миритися із суспільним злом.

tv.tvi.ua
Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ