Єдність у розмаїтті

ГРОМАДЯНСТВО: УКРАЇНА

Богдана КОСТЮК

«Слава Україні та її синам – запорожцям, на­шим славним воякам, гайдамакам та ОУН-івським синам, – вічна слава!»

Це приспів до пісні «Слава Україні!», яку на мелодію радянського патріотичного хіта «День Победы» виконує Орест Лютий (герой актора Антіна Мухарського) та анти-тоталітарний гурт «Сталін унд Гітлер капут» у рамках музичного проекту «Лагідна українізація».

У відео-кліпі, відзнятому на цю «українізова­ну пісню», використано зйомки з маршів на честь героїв визвольних змагань, які у різні роки прово­дили у Львові, а з часом і по інших містах країни, активісти ВО «Свобода»; картинки з мітингів проти харківських домовленостей та мовного закону від Ківалова-Колесніченка, які «свободівці» ініціювали у різних містах України. Власне, це і є видима части­на шляху ВО «Свобода» до Верховної Ради України. Крізь міліцейські кийки та сльозогінний газ, арешти найактивніших членів і прихильників створена 1991 р. як реґіональна («галицька», «бандерівська») пар­тія з націонал-соціалістичною ідеологію «Свобода» на парламентських виборах-2012 здобула симпатії не лише на заході, але й у центрі та півдні України.

Відтепер, чимало політологів та істориків і в Україні, і поза її межами намагаються збагнути фе­номен ВО «Свобода», точніше – її успіх у в цілому консервативному суспільстві, яким є українське сус­пільство. При цьому думки дослідників розділені як на абсолютне неприйняття цієї політичної сили, так і на її безапеляційну підтримку. Для когось «свобо­дівці» – фашисти, для когось – герої. Істина ж, за логікою, має бути десь посередині.

Європа: ухил вправо

ВО «Свобода» фактично продовжило в україн­ських реаліях політичний «правий ухил», що упродовж останніх років демонструє Євросоюз. Так, до влади в окремих країнах ЄС на парламентських виборах прийшли праві політики та партії. Це – ідеологічний результат та один із серйозних наслідків економіч­ної кризи, зниження соціальних стандартів, з одного боку, та потужної хвилі міґрації, з іншого. За словами політолога і депутата Бундестагу ФРН Андрія Гунька, обидві тенденції «розхитують Євросоюз, висуваючи в політичний аванґард радикальну ідеологію».

Киньмо оком на мапу Європи: праві сили у різ­ний час за останнє десятиліття перемагали на пар­ламентських виборах в Австрії, Угорщині, Греції. За словами німецького політолога – професора Києво- Могилянської академії Андреаса Умланда, принци­пової різниці між європейськими правими партіями немає, вони сповідують ідеологію захисту корінної нації, захисту держави від міґрантів та демонополі­зацію в економіці.

Проф. Умланд пояснює: «Праві та екстремістські партії у повоєнній історії Європи приходили і по тому йшли. Нинішній «правий ухил» я пов’язую зі сві­товою фінансовою кризою. Люди не вірять «старим» політикам, які не змогли їх захистити. Люди споді­ваються, що демонополізація в економіці, жорстка міґраційна політика повернуть їм робочі місця, а відтак певну соціальну стабільність».

Україна: праві та ліві у Верховній Раді

Ситуація в Україні чимось подібна до загаль­ноєвропейської, стверджує Андреас Умланд. «ВО «Свобода» потрапило до Верховної Ради як відпо­відь частини країни на внутрішню політику чинної влади та на події в ЄС. Але в Україні наявні тенден­ції, які виокремлюють правий спектр української по­літики від, наприклад, грецького чи австрійського. Так, тамтешню перемогу праворадикальної, нео­фашистської партії можна пояснити неґативними наслідками світової кризи на економіку Греції. А в Україні інакша ситуація», – каже Умланд.

Польський політолог Анджей Бзежинськи, який спостерігав за перебігом виборчої кампанії та вибо­рами-2012 в Україні, вважає, що до Верховної Ради «свободівців» привели ... «реґіонали». За його слова­ми, гуманітарна та соціально-економічна політика, яку провадить Партія реґіонів з моменту приходу до влади свого почесного голови Віктора Янукови­ча, викликала супротив патріотично налаштованої частини суспільства. «Саме після приходу «реґіона­лів» до влади почалось і сходження «Свободи», якій 28 жовтня 2012 року віддали свої симпатії люди, критично налаштовані щодо нинішньої влади. Вони обрали ВО «Свобода» як найбільш опозиційну пар­тію», – зазначає експерт.

Європейські політологи також зауважують, що у новому складі українського парламенту існуватиме певний баланс між радикальними силами – комуніс­тами (зліва) та «свободівцями» (справа).

Київський політолог Максим Розумний, який до­сліджує історію правих рухів, зауважує, що в Укра­їні збільшення радикальних настроїв у суспільстві та популярність правих пояснюється ще і тим, що більше про побудову власне української держави за європейським зразком, крім них більше ніхто і не говорить. «Ми йдемо на «історичному протиході», коли в Європі вже національні державності, наці­ональні організми, так би мовити, занепадають або ж інтеґруються у щось ширше. Ми, українці, лише формуємо свою політичну націю, свій націоналізм. Це такий націоналізм, який може мати як традицій­не етнічне забарвлення, так і політичне», – каже по­літолог.

«Зауважу, що українське суспільство шукає ви­конроба для формування політичної нації українців, яку складуть, вочевидь, усі народи, що мешкають здавна на цих теренах, але які вважають себе укра­їнцями за духом. Українцям потрібен аванґард – більш рішучий і послідовний, ніж це були націонал- демократи помаранчевого періоду. У цьому сенсі ВО «Свобода» далека від традиційних європейських правих», – вважає політолог.

Київ: від «бабушек Черновецького» до «сво­бідних бабусь»

Справжнім ударом по іміджу влади у Києві стали не лише спроби «донецьких» відібрати на­лагоджений у столиці малий та середній бізнес, або взяти його під контроль, але й відверті фаль­сифікації на тих виборчих округах, де перемогу здобули саме опозиціонери, зі «свободівцями» включно. Програли і ставленики влади, і «молода команда екс-мера Черновецького» – кияни під­тримали молоді політичні сили, що не викликало здивування у тих, хто цікавиться життям столич­ної громади.

Координатор Громадської ініціативи «Кияни проти руйнації Києва» Наталя Мусієнко високу під­тримку ВО «Свобода» пояснює: «Важливий фактор перемоги «Свободи» в Києві – це те, що хлопці- «свободівці» постійно впродовж років б’ються з киянами на барикадах міста – на Пейзажній алеї, на будівельних майданчиках в історичних кварта­лах. Там, до речі, їх побачили і оцінили так звані «бабушки Черновецького», на 90 відсотків – російськомовні, які з у підсумку перетво­рились на «свобідних бабусь». Поразку партії влади та її сателітів-комуністів координатор Громадської ініціативи «Збережи старий Київ» Ігор Луценко пов’язує і з тим, що серед провладних самовисуванців було забагато одіозних, як для киян, персон – таких як Лев Парцхаладзе, Ігор Ба­ленко, Василь Горбаль, яких кияни звинувачують у забудові історичної частини столиці та нищенні її історико-культур­них пам’яток.

ВО «Свобода»: українці за духом, єднаймось!

Як самі «свободівці» бачать себе на політичному полі України та Європи? Розповідає кандидат у депутати від цієї партії, відомий артист Богдан Бенюк: «Змінюється час, змінюються стосунки, змінюються відносини між людьми. ВО «Свобода» – права сила, а за європейськи­ми стандартами чи то традиціями, праві – це партії, яких бояться національні меншини. А в Україні все інакше, тут не на приналежність до нації ми звертаємо увагу, а на ставлення до України як Вітчизни, на ставлення до укра­їнської мови та культури.

Бачте, виходить, що у нас в Україні існують важливі пріо­ритети, які дають різним людям і народам можливість спіл­куватись і жити разом: це – правда, чесність, правдивість в існуванні, є духовна спорідненість у повсякденному житті».

А за словами журналіста-«свободівця» Ігоря Мирош­ниченка, «хвилю неправди, яка накрила Україну, може подолати лише сила духу та спорідненість різних людей! І «Свобода» єднає саме таких людей, які є справжніми громадянами України». На думку деяких політологів (як українських, так і зарубіжних), на відміну від європейських правих, праві сили України підтримують у людях не націо­нальну приналежність, а громадянську позицію та ставлен­ня до української держави. А це може дати «Свободі» шанс «перерости» власну ідеологію і стати звичайною консерва­тивною партією європейського зразка.

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ