Єдність у розмаїтті

СТОП-КАДР

Починаючи з 20 жовтня 1941 року у при­сілку Маріуполя, що зветься Агробаза, у ко­лишньому протитанковому рові було знищено понад 16 (шістнадцять) тисяч євреїв.

На цьому фото всі вони ще живі. Яскраво в останній раз у житті світить сонце. Обабіч доро­ги стоять випадкові перехожі, сусіди, створюючи живий коридор для приречених.

Ми не знаємо, про що думають ці люди. Чи здогадуються одні, що їх ведуть на смерть, чи знають інші, що чекає їх попереду?

Кожного року від колишнього збірного пунк­ту біля п’ятого корпусу металургійного інституту до місця розстрілів ідуть люди, і не лише євреї. Вони щирі у своїй скорботі. То чому ж сьогодні на центральному проспекті того самого Маріу­поля біля драматичного театру стоять сітілайти, виготов­лені партією «Союз славян», що сповіщають про перемогу князя Святослава над юдейською Хазарією і закликають маріупольців пишатися цим фактом?

Ці «слов’яни» сподіваються на ненависть, вони плекають її як єдину цінність, навколо якої намагатимуться «равнять шеренги».

А ми лише спостерігаємо? Ми думаємо, що нас це не стосується, що ми лише на узбіччі. Так, але допоки не по­ставили в колону і не погнали.

Подивіться на фото, перейдіть вулицю, станьте поруч з приреченими поки вони ще живі, відчуйте, що може ста­тися з кожним із нас. Адже ми можемо вважати себе жи­вими лише тоді, коли зрозуміємо цінність життя, не знева­жаємо людської гідності, протистоїмо ненависті й аґресії й шануємо нашу спільну пам’ять.

Тетяна Хорунжа
Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ