Єдність у розмаїтті

ПОПОВНЕНО СПИСОК НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЛЮДСТВА

Комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини, засідання якого відбулося у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, включив до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства вісім нових елементів, що свідчать про різноманітність нематеріальної спадщини і сприяють усвідомленню її важливості для всього людства.
Серед них «Лаваш: приготування, значення і зовнішній вигляд традиційного вірменського хліба як вираження культури» (Вірменія), «Традиційне мистецтво виготовлення і носіння жіночої шовкової головної хустки кялагаі» (Азербайджан) і «Традиційне мистецтво виготовлення чіпровского килима» (Болгарія) та інші.

Традиційне мистецтво виготовлення і носіння жіночої шовкової головної хустки кялагаї та її символіка (Азербайджан)
Виготовлення кялагаі складається з наступних етапів: ткання, фарбування та ручна набивка візерунка. Ткачі вибирають тонкі шовкові нитки, з яких виготовляють тканину квадратної форми. Кольори головної хустки мають символічне значення, часто пов’язане з конкретним випадком: весіллям, скорботною церемонією, повсякденною діяльністю і святкуваннями. Кялагаї – це вираження культурної самобутності, релігійних традицій, символ соціальної згуртованості. Його виробництво і носіння зміцнюють роль жінок і культурну єдність азербайджанського суспільства.

Ритуал і церемонії святкування Себейба в місті-оазі Джанет (Алжир)
Ритуал і церемонії святкування Себейба відбуваються в перший місяць ісламського місячного календаря двома громадами, що живуть в місті-оазі Джанет. Святкуванню передує дев’ятиденний конкурс, під час якого танцюристи і співаки змагаються за право представляти свої громади в ритуалі і церемоніях. Танцюристи, які пройшли відбір, встають у ритуальне коло, брязкаючи мечами, а жінки співають традиційні пісні під ритми бубна. Ритуал допомагає запобігти можливим конфліктам між громадами, представляючи їх у вигляді творчого конкурсу.

Лаваш: приготування, значення і зовнішній вигляд традиційного вірменського хліба як вираження культури (Вірменія)
Лаваш – традиційний вірменський хліб у формі тонкого коржа, який є невід’ємною частиною вірменської кухні. Його приготування, яке вимагає великих зусиль, погоджених дій і спеціальних навичок, зміцнює сімейні узи, общинні і соціальні зв’язки. Щоб спекти лаваш, жінки збираються разом. Чоловіки також беруть участь в процесі його приготування, виготовляючи інструменти і будуючи печі. У лаваш зазвичай загортають місцеві сорти сиру, овочі або м’ясо. За традицією, на весіллі лаваш кладуть на плечі молодят, щоб вони жили в достатку і благополуччі.

Пухлай і айарічі: музика і танці культури індіанців ямпара (Багатонаціональна Держава Болівія)
Пухлай і айарічі є частиною культури індіанців ямпара і поєднують в собі музику і хореографічне виконання. Пухлай виконується під час ритуалу, присвяченого святкуванню відновлення життя і достатку після сезону дощів. Айарічі виконується під час сухого сезону на святах, присвячених католицьким святим. Ці культурні традиції являють собою особливий спосіб спілкування з природою. У святкуванні беруть участь багато громад, у тому числі діти, які отримують відповідні знання та навички завдяки колективним ігорам і спостереженням.

Техніка вишивки «Зміян’є» (Боснія і Герцеговина)
Техніка вишивки «Зміян’є» – особлива техніка, яка використовується жінками, що проживають в селах області Зміяньє (Боснія і Герцеговина). Ця вишивка традиційно використовується для прикрашання жіночих костюмів і предметів хатнього вжитку, в тому числі весільних суконь, шарфів, деталей одягу і постільної білизни. Темно-сині нитки використовуються для вишивки багатих імпровізованих геометричних візерунків, при цьому різні гаптовані візерунки визначають соціальний статус сільських жінок. Як правило, жінки вишивають у групах: вони займаються рукоділлям під час співу і невимушеної бесіди.
 

Коло капоейри (Бразилія)
Капоейра – афро-бразильська культурна традиція, що поєднує боротьбу і танець і уособлює взаємну повагу та соціальну єдність. Капоейристи збираються в коло – роду, в центрі якої змагаються двоє з учасників. Виконувані рухи вимагають великої гнучкості та спритності. Інші капоейрісти співають, плещуть у долоні і грають на ударних інструментах. Роду утворюють вчителі – местре і контра-местре – учні. Вчителі є хранителями знань, що є спадком роду і передаються іншим капоейристам через спостереження і наслідування.

Чіпровські килими: традиційне мистецтво виготовлення чіпровського килима (Болгарія)
Килими – килими ручної роботи, виткані жінками міста Чіпровці. Для виробництва двосторонніх килимів, які зазвичай стеляться на підлогу, чіпровські майстрині використовують вертикальний ручний ткацький верстат. Знання з виготовлення килимів передаються від матерів і бабусь до дочок і онучок, часто під час спільної роботи над великими килимами. Чоловіки міста, як правило, беруть участь у процесі виробництва, обробки та фарбування вовни. Готові килими знані своїм складом, орнаментом і кольором.

Ритуальний танець із королівськими барабанами (Бурунді)
Ритуальний танець із королівськими барабанами об’єднує ритмічні удари барабана, танці, поезію, що прославляє подвиги, і традиційні пісні. Для виконання танцю необхідно щонайменше десяток барабанів, число яких завжди має бути непарним. Вони розташовуються півколом щодо центрального барабана. Два або три музиканти виконують танець під барабанний ритм. За допомогою ритуального танцю відбувається передача культурних, політичних і соціальних цінностей. Крім того, він дозволяє об’єднати людей різних поколінь і походження, що, в свою чергу, сприяє єдності та соціальній згуртованості.
 

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ