Єдність у розмаїтті

12 монологів про життя

Анастасія КАРПЕНКО, ІТА «Юн-Прес»

Про війну на сході ми щодня дізнаємось з радіоефіру, телепередач або газетних шпальт. Часом цього замало, аби відчути насправді тривогу і страх жителів гарячих точок. Відверто про пережите у Києві розповіли молоді люди з Донецької області.

Серед численних майданчиків Гоголь Fest-2015 варто виокремити театр «Дах», де свою творчість представили старшокласники з Миколаївки. У темній кімнаті, з хаотично розставленими посередині глядацькими місцями, підлітки діляться з публікою невигаданими історіями про справжню дружбу, перше кохання, стосунки з батьками, захоплення швидкістю, музикою, мультфільмами… та війну. Дванадцять монологів, озвучених по черзі, переносять слухачів до окупованого влітку 2014 р. рідного міста акторів.

Багатьох з них це літо назавжди змінило та змусило у такому юному віці збагнути, що немає нічого гіршого, ніж втратити рідну людину. Багаторазове повторення на репетиціях та виступах історій про спотворене війною літо допомагає забути чи, принаймні, полегшити біль від душевних та психологічних травм – зізнається на обговоренні документальної вистави «Миколаївка» одна з учасниць проекту. Її молодий колега по сцені додає, що гастролі у Львові, під час форуму «Донкульт» у червні цього року, подружили їх з жителями Західної України та зруйнували міфи ворожої пропаганди про «бандерівців, що відрубують голови».

До речі, мотиви спробувати себе у новому амплуа виявились різні: «Я мало виступав у школі, тому хотів побороти свій страх говорити перед великою аудиторією. Це – один із пунктів з мого переліку запланованих справ. А якщо вже щось записав, то це потрібно зробити!», – заявляє одинадцятикласник Сашко Шило. «Щоразу в нас новий монолог, залишаються тільки основи. Я ніколи не записував свій текст і не віддавав на редагування», – пояснює юнак. Це й не дивно, адже з першої прем’єри «Миколаївки», яка відбулась в квітні у відбудованій миколаївській школі №3, пройшло чимало часу, тому й монологи героїв збагачуються новими подробицями з власного життя.

Проте цього обміну думками з найважливіших питань сьогодення могло б і не відбутись, якби не волонтерські поїздки організації «Новий Донбас» до маленьких міст сходу України з метою відновлювати їхнє життя та інфраструктуру після бойових дій.

У грудні 2014 року до такого відрядження у Миколаївку на відбудову школи №3 долучилися актори, режисери, сценаристи та педагоги. «Ми зрозуміли, що більше сюди не повернемось, тому вирішили запропонувати дітям поставити виставу», – розповідає сценарист Наталя Ворожбит. Разом з німецьким режисером Георгом Жено вже у січні наступного року творчий тандем розпочав пошук учасників проекту серед учнів 8–10 класів. Цікаво, що на першу зустріч школярів попросили взяти з собою по три улюблені речі та розповісти про них. «Я взяв із собою баранця, гільзу та Фінна – героя з мультфільму Adventure time. Кожна іграшка в мене асоціюється з якоюсь людиною. Баранець – це згадка про волонтерку Галю (посміхається), Фінн уособлює команду «Нового Донбасу», з якою я приїздив до Києва, а гільзи валялись розкидані у Миколаївці, тому взяв собі, щоб не забувати те, що ми пережили», – ділиться десятикласник Влад Чумак.

Незабаром діти поринули у творчий процес. До створення постановки долучилися також київські оператори – Ліза Костиркіна та Христина Лизогуб. На запитання «Яке склалося враження від роботи з командою?», режисер Георг Жено відповідає, що тут він вперше побачив як люди підтримують одне одного і це надихнуло його. Основним місцем роботи називає театр сучасної драматургії в Гамбурзі. Власне, це дає йому можливість займатись волонтерством в інших країнах світу. «Ми є велика сім’я», – довершує чоловік.

Наталя та Георг мають в планах відкрити в Києві театр сучасної драматургії для молоді. За їхніми словами, цей жанр ближчий до нового покоління, а також поширений за кордоном, тож нехай такий театр буде і в Україні.

Гастролі Батьківщиною відволікають молодь від шкільних буднів. Але загальні іспити для випускників, нехай і талановитих, ніхто не скасовуватиме. У глядацькій залі підтримувала своїх підопічних керівник 11-го класу миколаївської школи №3 Світлана Корбут. Після вистави вона запевнила, що відпрацює з дітьми усі пропущені заняття. Також вона додала, що події на сході сильно вплинули на декого з її учнів. «Діти боялися розкритися», – констатує жінка.

Попри все, 18 вересня в театрі «Дах» ми побачили дванадцять юнаків і дівчат з їх винятковою історією. Почули монологи, пронизані гіркотою перших розчарувань, але у кожного в очах прочитали непоборне бажання жити. 

 

Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ