Єдність у розмаїтті

Андрій Панчишин полинув на небеса...

Віктор Морозов

Років тридцять тому мій добрий приятель, львівський художник Юрко Кох сказав мені, що знає одного хлопця, який пише і виконує під гітару власні пісні, а тоді привів його до мене додому. Звали цього молодого й нікому тоді ще невідомого барда – Андрій Панчишин. Він заспівав мені свої пісні (тоді ще здебільшого ліричні або іронічно-побутові), мені вони сподобалося й відтоді почалася наша багатолітня дружба, а відтак – і співавторство. Я тоді працював у гурті «Смерічка» і ми, разом із Андрієм, написали для «Смерічки» декілька жартівливих пісень, а також дві колискові – одну я співав сам, а другу («Люляй-люляй, мій синочку») – дуетом з Оксаною Білозір. Ця колискова явно хотіла втекти з-під нашої опіки й зажити власним життям, стати народною

З нею постійно траплялися дивні історії – спочатку я її виявив у збірнику народних пісень (певна річ, без жодної згадки про авторство), тоді нас з Андрієм запросила на свій концерт у палаці «Україна» Оксана Білозір, попередивши, що виконуватиме нашу пісню. Андрій дуже зрадів такій оказії – ще б пак, адже його пісня звучатиме у такому престижному залі! – запросив на концерт купу друзів і знайомих, наготувашись приймати від них вітання і ґратуляції, і яким же було його розчарування, коли на екрані (а концерт був без конферансу, і назви пісень і авторів висвічувалися на великому екрані) з’явився напис: «Колискова» (лемківська народна пісня).

А ще кілька років по тому я був у Канаді, їхав автом, слухав по радіо якусь музичну програму, і чую оголошення: «А зараз вокальний ансамбль «Кітка» з Сан-Франциско виконає старовинну українську колискову». І з ефіру полинули до болю знайомі мені Андрієві слова: «Люляй-люляй, мій синочку, тато зробить забавочку, зробить шабельку кленову, та ще й коника гнідого, мама вишиє сорочку, люляй-люляй, мій синочку...»

Наприкінці 80-х Панчишин поступово перейшов з лірики на політичну сатиру, і ці сповнені сарказму і тонкої іронії «гострячки» (як ми їх тоді називали) вдавалися йому надзвичайно добре. Пам’ятаю, як він мені приніс щойно написаний текст і лукаво запитав: «Ану, чи наважишся таке заспівати?». Цей текст називався «День злодія», я швидко поклав його на музику і буквально наступного дня (5 жовтня 1987 року) заспівав на концерті, влаштованому студентським «Товариством Лева» – і це був справжній фурор! Пісня трапила в яблучко, виявилася надзвичайно актуальною в той час, хоча... залишається не менш актуальною і зараз, попри те, що від її прем’єри минуло вже 28 років: «Лунає життєрадісна мелодія, шампанського і квітів так багато, день злодія, день злодія, день злодія – це всенародне свято!»

Фактично, на гостро сатиричних і дуже влучних піснях Андрія Панчишина (як у моєму виконанні, так і в його власному) великою мірою тримався купи репертуар львівського театру-кабаре «Не журись!», одним із засновників і душею якого був Андрій. Минуло багато років і ми з Андрієм (а також з іще одним колишнім «нежуристом» Юрком Винничуком) відтворили, так би мовити, віртуальний театр «Не журись!» під час Майдану 2013–14 років. Андрій щодня був на Майдані і теж практично щодня надсилав мені нові тексти, відтворюючи таким чином пісенну хроніку-щоденник Революції, а я у Вашингтоні клав ці тексти на музику, записував у домашній міні-студії і відразу відправляв у «фейсбучний» ефір. Таким чином ми написали понад 50 пісень-хронік, а завершила цей цикл під назвою «Реффолюція» зворушлива «Молитва», написана 19 лютого 2014 року, коли полилася рікою кров: «Свистіли кулі і дим стелився, казився Беркут, Майдан молився, Майдан молився і боронився, вже не один там кров’ю умився, кров’ю умився, з життям прощався, Майдан молився і захищався, Майдан молився Господу Богу, щоб показав нам вірну дорогу...»

Декілька днів тому я пробував задзвонити Андрію, але його мобілка не відповідала... Тоді прийшла сумна вістка про його смерть після важкої хвороби... А сьогодні зранку, коли я вже писав ці коротенькі спогади, на екрані моєї мобілки раптом висвітлилося повідомлення від... Андрія Панчишина: «Я знову на зв’язку! Передзвоніть мені, будь-ласка.»

Так, Андрію, я знаю, що ти просто скинув зайву одежину хворого тіла, і дивишся, як завжди, лукаво, на нас усіх згори, з небес. Ти знову на зв’язку, і ми завжди будемо з тобою на зв’язку – і коли я співатиму твої чудові пісні, і коли писатиму нові – адже в моїх архівах зберігається ще не один десяток твоїх текстів, які очікують свого музичного втілення. Як ти любив писати, висилаючи мені новий текст: «далі буде...».

Я знаю, брате, далі буде, і ти ще наспіваєш мені з-поза хмар мелодії наших з тобою нових пісень. Далі буде!

 14 жовтня 2015 року

 

Різдво на Майдані

 

В Києві нині білії ночі,

Зірка сіяє аж сліпить очі:

Не в Палестині, не над Йорданом,

А в Україні понад Майданом,

Не у Європі, не у Канаді

Ісусик з нами на барикаді.

 

Дитятко Боже світом мандрує,

Віру, Надію, Любов дарує.

Зіронька сяє в київськім небі –

Ісусик з тими, хто у потребі.

І всі ми просим Божу Дитину:

«Спаси від лиха нам Україну!»

 

На барикаді срібні янголи.

Не полишай нас, Боже, ніколи!

Нам не потрібні царі зі Сходу –

Син Божий ходить серед народу.

І тут Він чує молитву щиру:

Просимо волі, просимо миру.

 

Бог народився – кожен то знає,

Понад Майданом пісня лунає.

Ми усім миром заколядуєм

І Україну нову збудуєм.

На барикадах стоїмо.

Бог народився! Славімо!

 

21.12.2013

 

Молитва

 

Свистіли кулі

і дим стелився,

казився Беркут

Майдан молився.

 

Майдан молився

і боронився,

вже не один там

кров’ю умився.

 

Кров’ю умився

з життям прощався

Майдан молився

і захищався.

 

Майдан молився

Господу Богу,

щоб показав нам

вірну дорогу.

 

 

 

 

Майдан молився

і захищався,

вечір простояв,

ніч протримався.

 

Майдан молився

Пречистій Діві,

щоб не згубити

розуму в гніві.

 

Майдан молився

Святому Духу,

щоби від банди

не було й духу.

 

Свистіли кулі

і дим стелився,

казився Беркут

Майдан молився.

 

Господи помилуй.

 

19 лютого 2014

 

Андрій Панчишин

 

Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ