Єдність у розмаїтті

Музей історії єврейства міста Бердичева

Валентина ПЕТРУХІНА, Бердичів

Від редакції. Якщо чесно, їздили ми з подругою у Бердичів не для того, аби знайомитися з містом. Їхали на могилу Леві-Іцхака (хасидського цадика) за тиждень до Іловайська. Їхали просити захисту для тих, хто опинився там. Цілком нерелігійна єврейка й атеїстка. Але що поробиш, коли паралізує страх і в голові лише одна думка, аби залишився живим. Вдруге приїздили через рік – подякувати і попросити за тих, кого ще не знайшли ні серед живих, ні серед мертвих.

 

Цього разу прогулялися містом, що очевидно назавжди втрачає цінні пам’ятки єврейської старовини, і несподівано потрапили до єврейського музею, розташованого у дитячій бібліотеці.

Якщо вам трапиться нагода бути у Бердичеві, не оминіть його. Рідкісно інтеліґентний музей. Власне три кімнати, де експонати на фоні світлин старого міста, тактовно і з великою повагою розповідають про колишню велич, життя євреїв, що дали світові видатних людей, про побут, повсякдення і трагедії. Хочеться дивитися довго до дрібничок, а потім пройти до розташованого неподалік будинку, де жив Василь Гройсман, і вже по-іншому уявити, як то було тут раніше.

 

Перша згадка про Бердичів, як місто, датується 1430 роком. На гербі міста розміщено чотири зірки, кожна з яких символізує українську, єврейську, польську та російську складову спільної культури. Зазвичай тут добре знають та долучаються до святкування єврейських і польських, українських і російських свят.

Національні свята єврейського народу шануються усіма бердичівлянами, незалежно від віросповідання та національної приналежності. Коли Бердичів запалює ханукальні свічки, сотні жителів міста долучаються до цієї події, а трагедія Голокосту й досі відзивається болем у серцях.. Ми разом святкуємо Рош а-Шана, Пурім, Песах, разом відзначаємо День міста, День незалежності України, разом молимося за мир в Україні й усьому світі.

Класик єврейської літератури Шолом Алейхем, який деякий час проживав у місті, назвав Бердичів – Волинським Єрусалимом. 

Музей єврейства Бердичева  на базі міської бібліотеки для дітей було відкрито у вересні 2015 року. Зауважу, що в бібліотеці є й українська світлиця і польський відділ, що складається з понад 15 тис. книг польською мовою.

Ініціатором створення Музею на базі бібліотеки був міський голова Василь Мазур. Реалізовано проект у співпраціз єврейською громадою та рабинами Моше Талером й Аківою Нємим. Експонати надали небайдужі жителі міста, а також євреї, які еміґрували до Америки, Німеччини та Ізраїлю. Вони надіслали документи та предмети, пов’язані з історією бердичівських євреїв.

У Музеї єврейства, який складається з трьох кімнат, розташовано стенди та експозиції, присвячені історії, релігії, побуту, культурі єврейського народу від XVII сторіччя до наших днів. Особливе місце займає зала, присвячена Голокосту, яка несе найбільше емоційне навантаження – вона є інсталяцією ґетто, з усіма його жахами та болем.

Першу згадку про єврея, який орендував млин у Бердичеві, зафіксовано в інвентарному описі власності Федора Тишкевича від 7 жовтня 1593 року, а ось про кагал згадується вже під 1712 роком, що свідчить про проживання значної кількості євреїв.

Відносний спокій, невеликі податки на іноземні товари сприяли бурхливому розвитку торгівлі, зростанню числа євреїв на Бердичівщині. До революції, за статистичними даними, серед загальної кількості населення євреї становили до 80 відсотків. Місто славилось єврейськими ремісниками, торговцями, перукарями, єврейськими банківськими установами. Зберігалися традиція і культура.

З перших днів окупації Бердичева почалося «остаточне вирішення єврейського питання». У місті було створено ґетто, а 25 серпня почалося масове знищення єврейського населення. 15–16 вересня 1941 року відбувся наймасовіший розстріл євреїв Бердичева та району – було знищено до 12 тис. чоловіків, жінок і дітей. Разом з липня до 2 листопада 1941 року було розстріляно 18 640 євреїв. 1942 року розстріляно близько 300 євреїв – висококласних спеціалістів. Після звільнення в місті лишилося 15 євреїв.

Вшановуючи пам’ять про загиблих, у селах Радянське, Хажин, Любомирівка, селищі Мирне та у Бердичеві на місцях розстрілу євреїв встановлено меморіали, пам’ятники та пам’ятні знаки.

Життя євреїв у Бердичеві – унікальна й особлива сторінка історії багатого культурним життям і красивою архітектурою міста, що ннині назавжди змінює своє обличчя. Від колишньої хоральної синагоги залишився декоративний елемент на фасаді. А це була одна з перших хоральних синагог у колишній імперії, побудована коштом громади. Окупанти не лише «стирали» євреїв з обличчя міста, а й знищили всі синагоги. Перед тим їх закривали більшовики, створюючи «клуби войовничих безбожників». Тепер у місті діють дві синагоги.

Головним об’єктом паломництва євреїв з усього світу є усипальниця одного з найвизначніших хасидських цадиків Леві Іцхака Бердичівського, похованого 1809 року на єврейському кладовищі.

Сьогодні ще можна побачити артефакти, пов’язані з єврейським життям, але їх дедалі менше. Як зауважив один із дослідників міста, якщо ви плануєте відвідати Бердичів, рекомендую не зволікати, адже багато з того, що можна побачити сьогодні, через 5-10 років може стати історією. В тому є особливий символізм, адже із «зникненням» євреїв зникає і «той» Бердичів.

І обов’язково відвідайте музей. 

 

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ