Єдність у розмаїтті

Урумською наживо

Олександр РИБАЛКО

Під такою назвою у листопаді 2018 р. у Києві і Маріуполі відбулася низка заходів, спрямованих на популяризацію і поширення відомостей про мови надазовських греків, зокрема презентація інформаційних ліфлетів про урумську і румейську мови, а також відео­версії першої віршованої урумської абетки.

Рідними мовами надазовських греків є урумська і румейська. Румейська мова має грецьке походження, урумська – тюркське. Тому і носіїв цих двох мовних груп надазовських греків так і називають: уруми і румеї. Побутувавши століттями у Криму, ці мови перекочували разом із кримськими греками у XVIII ст. до північного узбережжя Азовського моря – Надазов’я (або Північного Приазов’я). Сьогодні територія, де компактно проживають надазовські греки, є частиною Донецької області.

Деякий час на новому місці урумська мова мала досить стійкі позиції, виконуючи певною мірою офіційну роль. Але швидко, дуже швидко, вона втратила свою важливість. Її місце впевнено зайняла російська мова, яка стала мовою діловодства, освіти, а також спілкування не лише між представниками цих двох лінгвістичних груп надазовських греків – урумів і румеїв, але й згодом всередині цих груп.

У наш час стосовно грецького населення Донецької області здійснюється політика еллінізації. Це означає вивчення новогрецької мови у школах і вишах, святкування свят Греції, використання символіки Греції, пропагування пісенно-танцювальної культури Греції. Румейській і урумській мовам відведено набагато скромнішу роль. До того ж складається таке враження, що урумська мова опинилася на найнижчому місці у цій неформальній структурі розподілу ролей мов у місцевій громаді. Тюркська мова. Що з нею робити грекам? Зацікавленість у ній з боку дослідників Греції не є високою. Набагато більш зацікавлених дослідників з Туреччини не надто щиро тут вітають. Якщо про вивчення румейської мови бодай теоретично можна мріяти на кафедрах елліністики, то що і кому робити з урумською? На кафедрі тюркології, відповідно. Ніби це дуже логічна відповідь. Але тут виникає чимало запитань, які поступово перетворюються на політичні. Коло замикається. Так би мовити, самі не вивчають, й іншім не дозволяють.

І сьогодні урумська мова, немов занедбана квітка, яка звикла до суворих умов, намагається вистояти без особливого плекання попри байдужість й інші вподобання своїх потенційних мовців… Хоча цей кримський релікт можна ще подекуди почути у деяких селах, розкиданих у донецьких степах… Нам дуже хочеться, щоб вона якщо не розквітла б, то бодай не зав’яла остаточно. З цією метою ми вирішили зробити свій посильний внесок.

Отже, даний проект покликаний пробудити інтерес до мовних скарбів грецької діаспори України як спільної культурної спадщини.

У рамках цього проекту ми створили інформаційно-промоційні ліфлети, які містять короткі відомості про румейську і урумську мови у доступній формі, а також зразки поетичних творів цими мовами і про ці мови. Вони розраховані як на самих надазовських греків, так і на всіх зацікавлених і охочих познайомитися з лінгвістичним розмаїттям греків України. Ці листівки можна отримати поштою за замовленням або завантажити в інтернеті і самім роздрукувати.

Ще одним результатом роботи за проектом є відеоверсія віршованої урумської абетки. На наше всіх щастя серед носіїв урумської мови знайшлася людина, небайдужа до рідного слова і до того ж охоча допомогти. Це поетка Кирікія Хавана з села Старогнатівка Донецької області. Вона написала двовірші на кожну літеру урумської алфавіту. Ми записали ці віршики на відео у її виконанні і зробили такий собі навчальний ролик. Таким чином, у нас вийшла відеоверсія віршованої абетки урумської мови, яка дозволяє навчитися читати і вимовляти урумські слова і навіть самим утворювати прості фрази. Відео є у вільному доступі в інтернеті.

Ці скромні результати стали для нас доречним приводом провести черговий захід, присвячений урумській мові, відвідувачі якого зможуть послухати її звучання у різних формах (пісенно-поетично-оповідальній) у виконанні носіїв. Також це є додатковою можливістю розповісти невтаємниченим про унікальну мовну ситуацію, що склалася у Донецькому Надазов’ї, і ще раз привернути увагу громадськості до проблемного стану, в якому опинилися мови надазовських греків – насьогодні обидві мови, урумська і румейська, є загроженими, тобто знаходяться під загрозою зникнення.

Перша частина презентаційних заходів відбулася у Києві, куди на наше запрошення прибули ансамбль «Пештеш» з урумського села Гранітне (колишня назва Карань), а також урумські поетка Кирікія Хавана та казкар Федір Майхапар. Перший презентаційний захід ми провели на кафедрі тюркології Київського національного університету імені Т. Шевченка, де, окрім турецької мови, вже викладають гагаузьку і кримськотатарську. Нажаль, про викладання урумської поки що не йдеться. Тому є багато причин, але головною, мабуть, все ж таки є відсутність фахівців. Проте принаймні за допомогою таких заходів ми можемо знайомити студентів-тюркологів ще з однією тюркською мовою, що заховалася по хатах у донецьких степах. Хтозна, можливо для когось це послужить поштовхом для подальшого вивчення урумської мови…

Другий київський захід у галереї «Дукат» був розрахований на широкий загал. Тим, хто родом є з Надазов’я і опинився у Києві, було радісно спілкуватися з земляками, інші мали можливість глибше познайомитися з урумською мовою і музикою надазовських греків.

Київ Києвом, але, на нашу думку, дуже важливим було презентувати наші матеріали у Маріуполі, так би мовити, неформальній столиці надазовських греків. Тут заходи набули іншого значення. Навіть саму назву ми змінили, яка стала звучати так: «Урумською наживо. Мовою засновників Маріуполя».

За умов широко розповсюдженого викладання лише новогрецької мови у грецьких селах Донецької області і самому Маріуполі для нас було важливим зосередити увагу на тому, що новогрецька – це добре, але автохтонною мовою частини місцевих греків, зокрема тих, які свого часу заснували і розбудували Маріуполь як місто, була саме урумська мова! Говорити про це відкрито, щиро, адже усвідомлення цього факту може стати важливим для формування самоідентифікації місцевої грецької молоді. Наші заходи у Маріуполі відбулися два дні поспіль спочатку у вільному просторі «Halabuda», а потім у творчому просторі «Вежа» (Vezha creative space). Вони були відкриті для всіх охочих.

Вважаємо за необхідне скласти нашу щиру подяку за підтримку і допомогу всім носіям урумської і румейської мов, які досі бережуть для нас цей скарб – свої рідні мови, – директору Центру елліністики Андрію Савенку і завідуючій кафедрою тюркології Ірині Покровській у Київському національному університеті, редакторкам газет «Елліни України» Вікторії Помазан і «Форум націй» Тетяні Хорунжій, і всім-всім причетним.

Особливо дякуємо Українському культурному фонду, який підтримав виробництво наших промоційних матеріалів і проведення презентацій у Києві та Маріуполі.

Ну, а ми плануємо і надалі продовжувати цю справу і закликаємо охочих долучатися.

З побажаннями миру і надією на майбутнє!

 

Автори проекту:
Олександр Рибалко і Костянтин Новосильний, azovgreeks1778@gmail.com

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ