Єдність у розмаїтті

УКРАЇНСЬКА ОСВІТА ПО-ЛАТВІЙСЬКИ

Богдана КОСТЮК

У січні відзначила 20 років від заснування Українська школа у Ризі (Латвія).

Школа розташована у центрі латвійської столиці у гарному будинку – пам’ятці архітектури кінця ХІХ ст. Ця школа давно вже «переросла» свій офіційний статус середнього учбового закладу, і перетворилася на центр українства не лише у масштабах Риги або Латвії, а і всієї Балтії!

Ризьку українську середню школу засновано 1991 року, це державний середньоосвітній навчальний заклад, який пройшов державну акредитацію і фінансується з держбюджету Латвії. Його педагоги надають більш як двомстам учням якісну освіту згідно з чинними в Латвії стандартами, застосовуючи і найкращі європейські методики. «Навчання здійснюється за двомовною системою: 60% – латиська мова, 40% – українська. Крім того, з першого класу учні вивчають англійську та російську мови. З сьомого класу додатково, за бажанням, запроваджується ще одна іноземна мова – іспанська або німецька. Крім загальноосвітніх дисциплін вивчається українська мова та література, історія і культура України, народознавство, міфологія й естетика. Учні школи постійно беруть участь в олімпіадах і конкурсах, які відбуваються як в Латвії, так і в Україні. Щороку українські школярі з Риги беруть активну участь у Міжнародному конкурсі української мови ім. П. Яцика, на якому посідають призові місця.», – розповів речник МЗС України Олександр Дикусаров, який разом із главою відомства Костянтином Грищенком був присутній на відзначенні 20-річчя школи. Урочистості також відвідали Президент Латвійської Республіки Андріс Берзиньш та мер Риги Ніл Ушаков.

Пан Грищенко у промові подякував латвійській владі за всебічну підтримку цього освітянського осередку українства на латвійській землі, а також передав у дарунок школі спеціальний інтерактивний комплекс для облаштування кабінету україністики, а також понад 170 найменувань книжкових видань, які поповнять бібліотечний фонд школи.

А тепер – стоп! Забудьмо про офіціозні державні та міжнародні заходи з нагоди ювілею Української школи у Ризі й повернімося в Україну. Чи хтось пригадає, як Президент Віктор Янукович або глава уряду Микола Азаров святкують дні народження (чи то дні заснування) середніх шкіл? Чи хтось пригадає бодай одну школу, яка має таку підтримку з боку влади у цілому та конкретних політиків чи державних діячів поодинці? Ну хіба що перед виборами або на «малій Батьківщині», і то кількість цих меценатів на пальцях двох рук можна перерахувати. А чи чув хто-небудь, що за умов нинішньої «оптимізації» будівля котроїсь з болгарських, польських чи кримськотатарських шкіл, або ж українських шкіл на Донбасі чи російських на Галичині отримала не повідомлення про скорочення або взагалі закриття закладу, а про розширення її бібліотечних фондів за рахунок нових книг і підручників, або ж спромоглася провести ремонт чи утеплення приміщення, або фантастичну річ – технічну модернізацію?! Особисто я подібної інформації не пригадую… І не акцентую увагу на підтримці окремих шкіл, університетських кафедр чи національних культурних центрів з боку урядів окремих держав, що їхні мови, історія та культура вивчаються у цих освітніх закладах. Добре, що через свої дипломатичні установи держави ЄС (а також Ізраїль, Канада, Японія, США) підтримують українців, котрі воліють долучитися до світових культур, світової гуманітарної цивілізації… або ж – пізніше виїхати звідси і «прикріпитися» до демократичних розвинених країн.

Як визнав К. Грищенко, не кожна елітна гімназія або зразкова середня школа в Україні має такі можливості та ресурси, що їх має ризька Українська середня школа… Публіцист, перекладач, доктор математики Максим Стріха з цього приводу відзначає: «За умов, що склалися в освіті України, немає жодного сенсу порівнювати функціонування українських середніх шкіл та шкіл країн Євросоюзу! Адже в ЄС добре розуміють, наскільки важливими є якісна середня освіта, забезпечення шкіл людським (інтелектуальним) і технічним ресурсом для процесу навчання. Якісне навчання сьогодні – це розвиток науки, економіки і суспільства завтра і післязавтра. Українська школа у Ризі – один з учбових закладів, відомих в українській ойкумені завдяки саме успішному втіленню європейських стандартів освіти, європейських принципів підтримки національних меншин. Подібні школи успішно працюють у Тбілісі (Грузія), Познані (Польща), інших державах ЄС, де активно діє українська громада». А в Україні громада не завжди може відстояти право своїх дітей на українську ж освіту! На думку М. Стріхи, «чинна влада через відповідне міністерство (міністерство освіти, молоді та спорту) розпочала й успішно впроваджує процес нищення української науки. Уперше за двадцять років Незалежності, у Міносвіти України ліквідовано Департамент з питань науки! Наукові теми у підлеглих міністерству освітніх закладах скорочено – а відповідно, скорочено і фінансування науки у цих установах».

«Звуження українського науково-освітнього простору тягне за собою і звуження простору науки та освіти тих народів, які населяють Україну. А відтак і процес люмпенізації суспільства посилюється. Влада багато інформує про розробку концепцій – освітньої, культурної політики, державні «мужі» клянуться у вірності Європейській мовній хартії, європейським стандартам освіти – але те, що відбувається у цій сфері, абсолютно протилежне до гучних заяв влади. І повірте, що росіяни в Україні навряд чи отримають обіцяні їм владою права на навчання по-російськи, адже відповідних підручників у школах вчителі так і не побачили. Як не побачили належної кількості абеток ні кримські татари, ні гагаузи, ні болгари та чехи у різних областях країни», – визнає педагог, політик Лілія Гриневич.

Уже навіть відомий спортсмен і політик Віталій Кличко помітив: «На вулицях Києва я не чую нормальної української або звичайної російської мови – або нецензурна лексика, або суржик лунають. Це жахливо! А найгірше, що так спілкуються наші діти – вони не чують літературних мов – ні української, ні російської, ні інших…».

Рецепти і Стріха, і Гриневич, і Кличко пропонують ті ж самі: зупинити нищення освіти та науки, зацікавити підростаюче покоління вивчати державну, рідну, іноземні мови, повернути людям повагу до освіти, науки, підтримати книговидання і розробку сучасних педагогічних та освітніх механізмів, які би відповідали реаліям часу, потребам України та стандартам Європи.

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ