MORAL COMBATS, «ЖИДІВСЬКА КНАЙПА» ТА «РОЗВЕДЕНІ КОШЕНЯТА»

«Запрошую усіх до конструктивної дискусії».

Фото з сайту panoptikon.org

Національна комісія із захисту суспільної мо­ралі вміє дивувати співгромадян! Час від часу її члени переглядають мультфільми і віднаходять у окремих героїв гомосексуальні схильності, а у сюжетах – пропаганду насильства та аґресії. Піс­ля чого Нацкомісія розсилає рекомендації забо­ронити до показу окремі серії, як це мало місце з мультсеріалом про родину Сімпсонів. Або зна­ходить певні моральні неподобства у творах су­часної української літератури. Як то було з одним із романів покійного нині Леся Ульяненка.

Більшість українського суспільства не помі­чала не те що роботи, а й існування самої Комісії із захисту моралі, переймаючись повсякденними справами, серед яких і спроби виховувати та на­вчати дітей. Адже, за логікою і досвідом людського життя, наявність або відсутність моралі, нормальної поведінки у суспільстві, толерантності – це результат сімейного виховання та освіти. Чи вдалим було вихо­вання, демонструє подальше життя людини у спільноті їй подібних.

До того ж, діяльність Комісії упродовж трива­лого часу особливо у ЗМІ не висвітлювалась, аж доки справа не дійшла до популярної е-гри MORTAL COMBATS, яку члени Комісії звинуватили у пропаган­ді насильства та аґресії, що шкодить психиці підлітків і може призвести до аґресивної поведінки та психіч­них розладів уже не у віртуальному, а у реальному світі. Аж тут виявилось, що з цією грою бавляться не лише підлітки, а цілком дорослі чоловіки (дехто – пе­ребуваючи на робочому місці у парламентській залі). Державні мужі замислились і відтак міркують, чи за­бороняти – і якщо так, то яким чином – цю гру, і про­довжити самим «комбатувати», чи то пак взагалі не звертати уваги на рекомендації такого специфічного органу, як Комісія із захисту суспільної моралі. Тим більше, що моралі у суспільстві бракує, а от аґресії та нетолерантності і без мультяшек та комп’ютерних ігор вистачає.

У цьому контексті, дозволю собі нагадати і дер­жавним мужам, і Moral Combats (такий «нік» інтернет- спільнота дала членам Комісії) про наявність доволі серйозних порушень суспільної моралі та політичної толерантності з боку тих, хто ці позитивні і корисні якості мав би демонструвати. Плекати і пропагувати. Не буду згадувати перипетій під час перерахування голосів на окремих округах по закінченні цьогоріч­них парламентських виборів, які супроводжувались вельми не толерантними діями провладних кандида­тів у боротьбі з опонентами (сльозогінний газ, штурм окружкомів спецназом міліції тощо – герої електро­нних війн реально відпочивають на цьому тлі!). На­віть не акцентуватиму уваги на епітетах «фашисти» з боку лівих політиків на адресу колег з правого сектору українського політичного поля. А от над сентенцією «ми їх розвели, як кошенят» від народного депутата- реґіонала Михайла Чечетова варто поміркувати. Тому що виникає кілька питань: по-перше, чому керівники політичної партії, яка порівнює себе з американськими політичними кланами і одночасно заявляє про відда­ність західним європейським цінностям, не покарали свого товариша, який фактично принизив гідність опо­нентів? По-друге, де була Комісія із захисту суспільної моралі, коли провладний депутат принизив гідність по­літичних опонентів?

До речі, куди зникли толерантність, моральність і демократичність Партії реґіонів, коли у парламенті АР Крим її представник нецензурно вилаяв (на камери, диктофони!) журналіста, який виконував свою роботу, передаючи репортаж з парламентського засідання? І які мультфільми дивились члени Національної комісії, коли у Криму привселюдно ображали представника ЗМІ, або ногами били депутата в Раді?

І чому члени Комісії реагують здебільшого на за­яви владних політиків – які, наприклад, бачать махро­вий антисемітизм у назві «Жидівська кнайпа» у Львові і не звертають уваги на те, як руйнують їхні кримські побратими старовинні будівлі, які зведено представ­никами різних народів задля отримання шматка землі ближче до моря. Мабуть, це справді найлегше – пере­класти провину на свого опонента, та ще й за підтрим­ки спеціального органу, замість дбати про мораль, до­брозичливість, толерантність у власному середовищі.