Єдність у розмаїтті

ТАК, СМЕРТЬ!

Ігор ЛУЦЕНКО, ГІ «Збережи Старий Київ»

Свобода не прийшла у будівлю парламенту займатися парла­ментаризмом. Вона прийшла туди на громадянську війну.

І вона стовідсотково має рацію у цьому, бо давно вже немає ніякого парламенту. Парламент – це правила, правила – їх мож­на встановити, лише перемігши. Перемогти можна лише усвідо­мивши реальність війни.

***

Проти нас зараз іде громадянська війна. Партизанська.

Ви бачили тріумф в очах нічних київських бандитів? Не тих, котрі рядові бійці, а їхніх замовників, що забирають вулиці, міс­то, країну – б’ючи та калічачи лю­дей? Таке важко забути.

Сто разів бувало так, коли після всіляких судів, засідань різних рад і комісій, громадських слухань нас на вулиці зупиняла шеренга найнятих «спортсменів», котрі забирали у нас наші сквери, парки, історичний спадок.

До і після цього моменту нам посилено пропонували судитися, збирати підписи, звертатися зі зверненнями і просити прохан­ня – словом, діяти за правилами «миру».

Але у вирішальний момент ми стикалися з насиллям. Зі «спортс­менами» і «міліцією», «міліцією» і «спортсменами». Насилля пе­ремагало, і очі бандитів світилися тріумфом.

І я безпомилково пізнав цей тріумф у очах Чечетова, котрий казав про «развєлі, как котят».

Тому ніякого миру вже немає, є лише війна.

***

Довго приховувати війну неможливо. Рано чи пізно прийдуть радикали і скажуть: ті хто кажуть про благопристойність та не­насильство, вже не мають рації. Бо надто гарно бандити-реґіо­нали навчилися користуватися благопристойністю та ненасиль­ством своїх опонентів.

Радикали скажуть: ми маємо переглянути нашу мораль та нашу етику.

Мораль мирного часу має відійти – «не можна битися під час фальшувань у Раді, це ж так не по-парламентському», «не можна руйнувати паркан біля адміністрації президента та шлагбауми біля Кабміну, це ж вандалізм», «не можна самовільно вивозити евакуатором протиправно припарковані майбахи з-під Верхо­вної Ради, це ж незаконно».

Має прийти мораль воєнного часу – «не можна добивати по­ранених», «не можна катувати полонених».

«Фронт змін», Блок Кличка, «Батьківщина» – всі вони, за багаторічною інерцією кабінетів та сесійних зал, живуть у стані миру. Тому, коли ми, люди з реального світу, з ними говоримо, ми від­чуваємо брак розуміння. Ми, котрі прийшли з війни, погано розу­міємо цих штабних функціонерів.

Ми, люди реального світу, люди війни, для них чужі.

***

Радикали приносять з вулиці дух нічного поєдинку – блиска­вичного, безкомпромісного і жорстокого. Вночі немає ні правил, ні спортивного благородства; до ранку про правила краще за­бути. До ранку є лише одне благородство – вижити.

Раніше цю темну істину монопольно розуміла сіра зграя реґі­оналів, цим пишалася і вважала своєю перевагою над конкурен­тами, котрі змушені апелювати до всіляких там «цінностей».

Але зграя заплив­ла салом, забула ті свої перші ночі гра­бунків, нагребла надто багато. З багатством приходить зрадниць­кий страх, страх по­мерти. Колишній гоп- стопщик зараз боїться літати вертольотами.

Посил війни страш­ний для тих, хто зараз при владі. Вони звикли жити, примушуючи нас гратися у «державу» і «право», самі ж діючи лише підкупом і силою. Коли усі українці відчують нутром, що вирішують лише підкуп і сила – вони зрозуміють істину, що зараз іде війна. І це буде страшним днем для тих, хто зараз при владі.

Свободівцям, особливо середній та нижній ланці, важко зна­йти собі місце у країні з напівдержавою і напівправом. Але вони чудово знають своє місце на війні, де є лише свої та вороги.

На війні немає ніяких державних інституцій, що владарюють над суперниками. Є лише будівлі, поки що зайняті ворогами. І поки у цих будівлях вороги намагаються імітувати «кабінет міні­стрів», «прокуратуру», «податкову інспекцію», «міліцію».

Війна – проста і природна відповідь.

***

Сірість, котра зараз при владі, послідовно руйнувала «дер­жаву» і «право». Залишки держави і права доїв Янукович і його партія під час конституційного перевороту у 2010-му.

За сформульованим покійними Стругацькими законом, на зміну сірим завжди приходять чорні.

Так, країна може навіть знайти свою смерть у цій війні. Але велика частина українців готова вже сказати «Так, смерть!», бо жити за такого миру вже немає сил.

pravda.com.ua
Кирилл ДАНИЛЬЧЕНКО
Мирослав МАРИНОВИЧ
Лиля БУДЖУРОВА
Виталий ПОРТНИКОВ
Вадим ФЕЛЬДМАН
Петро МАРУСЕНКО
Антон САВІДІ
Олена ДОНЕЦЬ