ЧОРНОПІЛЛЯ (КАРАЧОЛЬ) – КРИМСЬКЕ СЕЛО З ТРАДИЦІЯМИ ФРАКІЙСЬКИХ ГРЕКІВ

Щороку 3–4 червня, коли православна церква відзна­чає пам’ять святих рівноапостольних Константина і Єлени, греки села Чорнопілля (історична назва Карачоль), що у Бі­логірському районі Криму, святкують своє престольне свя­то, яке в греків зветься «панаїр». Святкування відбувається за будь-якої погоди, за будь-яких обставин, бо це духовне свято, це престольне свято, це традиція, яка передається з покоління у покоління, це традиція, яку так важливо збе­регти для нащадків, це традиція, якої свято дотримується місцева грецька громада.

Але для початку трохи історії. Хто такі фракійські греки, і як вони з’явилися у Криму?

У першій половині XIX сторіччя греки зі Східно-Південної Фракії, ще знаної як Східна Румелія, що на Балканах, звер­нулися до російського імператора з проханням переселитися до Криму. Отримавши дозвіл, 40 сімей фракійських греків прибули до Феодосії. Проживши близько 40 років поблизу міста Старий Крим, поселенці залишили ці місця і вируши­ли на захід. Вони дісталися місця, що називалося Карачоль («кара» тюркською означає «чорний», а «чоль» – «степ», «поле»), відтак, слово «Карачоль» означає «чорне поле». 1869 року грецька громада придбала тут землю, прийняла російське підданство і почала облаштовуватися. Земля тут родюча, тож поселенці вирощували хліб, овочі, тютюн, роз­водили овець. Громада швидко зростала економічно.

Переселенці привезли з собою святі ікони та інші свя­тині, для яких спорудили невеличку капличку. Живучи ще в напівземлянках, мешканці звели школу, та почали будувати кам’яну церкву.

Нарешті настав урочистий день. 21 травня (3 червня за новим стилем) 1913 року новозбудовану церкву було освя­чено в ім’я святих рівноапостольних Константина і Єлени. Сюди було перенесено святині.

Невдовзі настали страшні часи сталінського режиму. 1930 року церкву було пограбовано і зачинено. Саму бу­дівлю було передано місцевій сільраді під клуб. Нова «вла­да» забрала церковне начиння, ікони, скинула дзвони. Але грекам дивом вдалося врятувати свої святині, привезені до Криму з Фракії.

У лихоліття Другої світової війни перед грецькими по­селенцями постали нові випробування. За вже депортова­ними на той час злочинним сталінським режимом італійців, німців і кримських татар сумна черга дійшла до болгар, ві­рмен і греків… 27 червня 1944 року радянські солдати вночі увірвалися до домівок, де жили греки, вивели жінок, дітей, старших людей і відправили їх на станцію Сейтлер (нині смт. Ніжньогірське), а вже звідти вивезли всіх на Урал. Так фра­кійські греки Криму разом з іншими греками зазнали при­мусової депортації. А їхнє село Карачоль, як і багато інших населених пунктів Криму, було перейменовано і стало нази­ватися Чорнопіллям, щоб і пам’яті про греків не було.

Як це усвідомити, як збагнути? 1944 рік. Крим звільняв­ся від фашистських загарбників. Наставав мир. 3 червня – день Св. Константина і Єлени – панаїр. А через 24 дня, 27 червня, всіх греків села силоміць вивозять на далекий Урал… Незрозуміло за що, за яку провину. Чому всіх разом із малими дітьми?

Попри холод і голод, хвороби і тяжку працю, карачоль­ські греки вижили, плекаючи надію на повернення до свого рідного села в Криму.

1968 року греки почали повертатися до Криму. Хоч із неабиякими труднощами, але все ж таки вони змогли отри­мати прописку, земельні ділянки, право працювали у кол­госпі та наново побудувати собі домівки.

Греки-фракіоти повернулися з місць заслання до свого села. Потроху облаштувалися. 1992 року будівлю церкви було повернено грецькій громаді села. Почалося духовне відродження разом із кропіткою роботою з відбудови храму.

Сьогодні в Чорнопіллі створено і діє грецьке товари­ство, головою якого є пані Ірина Зекова, і яке має свій веб- сайт (http://greece-chernopole.com); створено етногра­фічний музей культури фракійських греків села; в місцевій школі викладається новогрецька мова.

У селі також є невеличкий фольклорний гурт «Кара­чоль». Весь репертуар колективу складається зі старо­давніх пісень фракійських греків. У новітні часи було створено лише одну пісню – про депортацію на Урал. Греки села зберегли свій фракійський діалект ново­грецької мови, обрядові, побутові та історичні пісні предків, традиції, що є унікальним культурним надбан­ням, духовною, нематеріальною спадщиною не лише Криму, але й України в цілому.

Отже, Чорнопілля є єдиним селом фракійських греків у Криму, і, мабуть, єдиним в Україні, де зберігається їхня тра­диційна культура у такому вигляді, як ми її сьогодні бачимо.

1997 року грецький ансамбль села Чорнопілля взяв участь у Першому Всесвітньому фестивалі фракійської пісні в Атенах, Греція. Ця подія сприяла налагодженню і розви­тку відносин грецької громади Чорнопілля з материковою Грецією.

В обличчях тих, хто пережив депортацію, не побачиш образи. «Ми не просимо, щоб нам повернули наше відібра­не майно, ми все самі заробимо знову, – каже Ірина Зе­кова, голова Грецького товариства села Чорнопілля. – Ми лише хочемо, щоб перед нами вибачилися. Старі люди за­лишають цей світ із відчуттям, що з ними повелися неспра­ведливо. Наступного року 27 червня виповниться 70 років відтоді, як нас депортували на Урал. Ми провели 12 років у місцях депортації. Потім ще 12 років микалися по країні, поки знов не повернулися до свого села. Наше повернення було таким гірким. І ось вже старі люди йдуть, наша бабусі та дідусі, наші мами, вже й самі ми скоро підемо, ми вже маємо внуків і правнуків, але досі ніхто так і не вибачився перед нами. Ніколи жодного разу ми не чули, щоб хтось офіційно, в газеті, чи десь сказав нам, що, мовляв, людонь­ки добрі, те, що сталося 27 червня 1944 року, це було не­справедливо. Ми ніде не кричимо, ми тихенько молимося у себе вдома, сподіваючись на справедливість.»

3 червня 1999 року, коли церкву було реставровано, гре­ки Чорнопілля урочисто відсвяткували панаїр – престольне свято. У церкві відправляли святкову літурґію, було традицій­не частування, лунала музика. Відтоді щороку 3 червня село Чорнопілля стає місцем паломництва як для греків, так і для друзів греків не лише з Криму, а й з інших куточків України. Також тут час­то бувають гості з Греції. В день свята рано-вранці ріжуть баранчи­ків, з м’яса яких готують у великих казанах страву, що називається «кромідато». Тим часом гості збира­ються до церкви на святкову літур­ґію, після якої від­бувається хресна хода до святого джерела – «айязма». А вже після починається святкування.

Цього року 3 червня в Чорнопіллі було подвійне свято: панаїр на честь святих рівноапостольних царів Константина і Єлени і 100 років від дня заснування місцевої церкви. Свят­ковий день випав на понеділок, крапав дощ, але попри це свято виявилося напрочуд урочистим, велелюдним і веселим.

Приїхало багато гостей, серед яких був Посол Греції в Україні пан Георгіос Георгунтзос з дружиною, директор Одеської філії Грецького фонду культури пан Софроніс Па­радісопулос, грецький журналіст Стеліос Елініадіс з Сало­нік, який вже тривалий час вивчає життя греків в Україні.

Вже традиційним став приїзд на свято творчих колек­тивів приазовських греків з Донецької області, чиї нащадки колись жили в Криму і переселилися до Північного Приазов’я у 1778–1780 роках. От і цього разу на панаїр до Чорнопілля прибули ансамбль «Панаїр» (м. Донецьк), ансамбль «Бєлая птіца» (смт. Мангуш, Донецька область), ансамбль «Ілюс» (с. Чермалик, Донецька область) і ансамбль «Сартанскіє само­цвєти» (сел. Сартана, м. Маріуполь, Донецька область). До речі, колишнє кримське село Сартана, вихідці з якого засну­вали нинішнє село Сартана у Приазов’ї знаходилося непо­далік від Чорнопілля. Зараз на його місці розташоване село Олексіївка. Отже, приїзд до Чорнопілля саме греків із при­азовської Сартани завжди є дуже символічним.

Щиро дякуємо всім, хто був причетний до організації свята, а саме:

• організація і проведення – Грецьке товариство села Чорнопілля і Кримське грецьке товариство ім. Георгія Пе­реможця (голова – пані Ірина Зекова);

• патронат і фінансова підтримка – почесний консул Греції у м. Ялта пан Пантеліс Бурбурас;

• сприяння та допомога – Білогірська районна держав­на адміністрація АР Крим (голова – пан Олег Русецький) і Федерація грецьких товариств України (голова – пані Олек­сандра Проценко-Пічаджі).

Редакція газети «Форум націй» щиро і радо вітає пані Ірину Зекову, грецьку громаду і всіх мешканців села Чорно­пілля зі святом, бажає всім міцного здоров’я та процвітан­ня! Χρόνια πολλά! Многая літа!