Єдність у розмаїтті

«ЙОСИФ, МАРІЯ І ХРИСТОС ТЕЖ БУЛИ БІЖЕНЦЯМИ»

Катерина МОРО

На нещодавно проведеному в офісі Упо­вноваженого ВР з прав людини круглому сто­лі, організованому Фондом Фрідріха Еберта, Міжнародною організацією з міґрації та се­кретаріатом омбуцмана зустрічалися пред­ставники державних органів влади і громад­ських організацій. Обговорювалося питання взаємодії у подоланні дискримінації. Виступи представників виконавчої влади (за винятком МЗС) були казково відірваними від дійсності і далекими від розуміння поставленої пробле­ми, але не про те нині мова. Молоде створін­ня, що представляло ДМСУ, у стилі знаменитої бабусі Олександра Сергійовича розповідало про те, як ніжно, по-доброму, турботливо ста­виться її відомство до біженців, як воно при­ймає їх наче рідних, питаючи насамперед «чи живі, чи здорові», які мають проблеми. Між тим держава не надає жодної допомоги тим, хто просить про притулок в Україні. У разі ви­знання державою статусу біженця людині на­дається довідка на два місяці та одноразова допомога, яка складає 17 гривень.

Ось живий приклад того, що відбувається насправді. 29 травня, напередодні Дня захисту дітей, біля Департаменту у справах біженців та іноземців Державної міґраційної служби Украї­ни відбулася громадська акція «Гідне дитинство – для дітей-біженців». Діти-біженці та їхні мами відстоювали право біженців на інтеґрацію, на повагу до своїх прав. Мета акції – збереження приміщення за адресою пр. Маяковського 18-Б для роботи з біженцями на попередньому місці та на максимально пільгових умовах оренди.

Цей центр існував 15 років завдяки під­тримці Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців і Міжнародного фонду «Відродження», UNICEF, багатьох інших орга­нізацій. Варто зауважити, що теперішнє при­міщення було облаштоване саме завдяки цій допомозі – від ремонту до телекомунікацій. Центр відвідували гості з багатьох міжнарод­них організацій, що підтримують біженців в усьому світі, і визнавали його унікальність на­віть для країн Європейського Союзу. Завдяки діяльності Інтеґраційного центру кілька тисяч біженців отримали підтримку для успішної ін­теґрації в українське суспільство.

У центрі біженці могли відвідувати безко­штовні курси української мови, різноманітні гуртки й недільну школу. Для більшості сімей це була єдина можливість позакласного навчання для дітей. Завдяки діяльності Інтеґраційного центру за 15 років кілька тисяч біженців отри­мали таку підтримку й успішно інтеґрувалися в українське суспільство.

Нині ж за розпорядженням КМДА щодо повернення приміщень дитячих садків у Ки­єві власне садкам центр виселяють, адже він розташований у приміщенні одного з дитячих садків у спальному районі столиці. Коштів на оренду в Центру немає, а держава поки не по­спішає пропонувати допомогу. 1 квітня цього року відділ освіти Деснянського району Києва подав позовну заяву до адміністративного суду на БФ «Рокада», що керує роботою Інте­ґраційного центру, з вимогою виселення. Крім того, від Благодійного фонду вима­гають погашення боргу, який фонд не в змозі сплатити. Якщо суд відбудеться, то шансів залишитися в тому ж приміщенні у Інтеґраційного центру немає. Фактич­но це буде означати припинення його ді­яльності.

«13 років із моменту заснування всі витрати на його збереження та утриман­ня брало на себе Управління Верховного комі­сара у справах біженців ООН, тобто заміщало собою функції держави, яка мала би підтриму­вати біженців. Тепер склалася така ситуація, що Управління коштів більше не має. Ми звер­талися до Президента, до прем’єр-міністра, до різних партій, до Міґраційної служби, до КМДА з проханням вирішити це питання і знайти інше приміщення. Минулого року нам запропону­вали приміщення на Лісовому проспекті, там велика площа, але воно п’ять років не було в експлуатації та потребує капітального ремон­ту – там немає опалення, електроенергії, сте­лі й підлоги. Звичайно, що коштів на ремонт такого приміщення немає ні в кого. Зараз ми написали листа у Міґраційну службу з прохан­ням роз’яснити нам ситуацію, що робити далі, тому що Центр справді потрібен», – розповіла Наталія Гуржій, директор БФ «Рокада», який є виконавчим партнером Управління Верховного комісара у справах біженців.

За її словами, у плані заходів щодо інте­ґрації біженців до 2020 року, який підписав прем’єр-міністр Микола Азаров, міститься пункт і про створення центрів соціальної інте­ґрації в Києві, Харкові та Вінниці. «У Києві такий центр уже працює – навіщо ж тоді його лама­ти? Щоб потім знову десь створювати? Тому ми апелюємо ще й до цього плану, нагадуючи, що його треба просто зберегти, і дати можливість недержавним організаціям там працювати», – пояснює пані Наталія.

Голова жіночого комітету жінок біже­нок Каріма Мохаммад заявила: «Інтеґаційний центр – це наш другий дім, де ми відчуваємо себе затишно, де нас чекають і прагнуть допо­могти. Влада міста вже не вперше намагається позбавити біженців Інтеґраційного центру. Але ми не здаємося! Ми відстоюємо право наших дітей на гідне дитинство!»

«Цей центр – єдине місце, де ми можемо збиратися. Там нам допомагають. Там ми вчимо українську мову... У нас немає іншого місця. – розповіла Неля з Афганістану, яка попросила не називати її прізвища. – Тут дуже складно жити, тут самим українцям складно, а нам тим більше. Ми просимо лише залишити наш центр...»

Днями ми підписували звернення до голови ДМСУ М. Ковальчука та голови КМДА О. Попо­ва з проханням дати можливість Центру соці­альної інтеґрації біженців продовжити роботу, в якому підкреслено, що «допомога біженцям та сприяння в їхній інтеґрації є, передовсім, обов’язком державних органів, тоді як дотепер вона надавалася майже винятково неурядови­ми та міжнародними організаціями».

Кожен, хто підписував заяву, мав можли­вість висловити своє ставлення до конкретної ситуації і проблеми в цілому. Саме там було на­писано слова, що їх винесено у заголовок.

Чи не варто замислитися над цим небуден­ним аспектом не лише держаної, але й загаль­нолюдської проблеми?

Мирослав МАРИНОВИЧ
Иосиф ЗИСЕЛЬС
Вячеслав ЛИХАЧЕВ
Олег РОСТОВЦЕВ
Віталій НАХМАНОВИЧ
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
Володимир КУЛИК
Виталий ПОРТНИКОВ
Олег РОСТОВЦЕВ